Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

І тут з обличчя товариша Бука зникла його постійна посмішечка і весела примруженість. Стало видно, що природний вираз його обличчя - серйозний.

- Але це також означає, - продовжив Бук, - що ти абсолютно будеш тут, щоб за це заплатити, замість того щоб це робили такі законослухняні громадяни, як я і мої діти.

З машини вийшла самотня фігурка й пішла до них. Вочевидь, то був військовий. Дощ посилився, а той навіть не намагався від нього затулитися, він ішов до них, і форма його темніла, просякаючи дощем. Ґа дістав окуляри й подивився крізь них. Чомусь обличчя він ніяк не міг розібрати, але за формою це, без сумніву, був командир.

Товариш Бук дивився, як той військовий іде до них.

- Йопть! - тихо вигукнув він і звернувся до Ґа. - Ти знаєш, що про тебе сказав доктор Сон? Що в тебе є дар брехати, водночас кажучи правду!

- А чому ти мені це кажеш?

- Бо доктор Сон ніколи не мав можливості тобі це сказати! - відповів Бук. - І я повинен дещо тобі сказати теж. Мабуть, ти ніяк не зможеш це провернути без мене. Але якщо ти лишатимешся на видноті після того, як усе станеться, якщо ти залишишся й приймеш удар на себе, я тобі допоможу!

- Чому?

- Бо справжній командир Ґа заподіяв мені найгірше, що сталося зі мною в житті. А тоді взяв і оселився в сусідньому будинку. І я був змушений працювати з ним на одному поверсі. Мав нахилятися, перевіряючи його розмір взуття, перш ніж йому капці з Японії замовляти! Заплющував очі - бачив, як він на мене суне. У ліжку з жінкою відчував, як він на мене навалюється. А ти… з’явився ти - і стало легко. Ти прийшов - і йому настав каюк.

Товариш Бук замовк і озирнувся. Те саме зробив Ґа.

Тут із дощу виникло посмуговане лице командира Пака.

- Що, забули про мене? - поцікавився Пак.

- Ну що ви, - відказав Ґа. Він не зводив очей з того, як по шрамах на Паковому обличчі стікають краплини, і гадав, чи не йому відвели роль чоловіка зі зміненим лицем у сценарії Великого Керівника.

- Стався невеличкий поворот подій, - мовив командир Пак. - Ми з товаришем Буком оглянемо стан речей тут. - Він уважно подивився на Ґа. - А з вами Великий Керівник поспілкується особисто. І після того, як усе буде сказано й зроблено, можливо, ми з вами матимемо змогу відновити нашу дружбу.

- О, то ви прибули з Техасу, - зауважив Великий Керівник, побачивши брудні чоботи командира Ґа. - Ну, що скажете? Чи ранчо переконливе?

Великий Керівник стояв у білому коридорі глибоко під землею, міркуючи, котрі з двох однакових дверей відчинити. Коли Великий Керівник простяг руку до одних, ручка загула, і Ґа почув, як відімкнувся електронний замок.

- То було щось неймовірне, - промовив Ґа. - Мов на Дикий Захід потрапив.

У Ґа ще не зовсім відпустило вуха після швидкісного ліфта. Форма на ньому промокла, і під землею його пробирав холод. Він уявлення не мав, наскільки глибоко під Пхеньяном вони перебували. Яскраві флуоресцентні лампочки видавалися знайомими, і білі цементні стіни також, але чи на тому самому ярусі нині були вони, він міг лише здогадуватися.

- На жаль, - промовив Великий Керівник, - я не мав змоги це оглянути.

У кімнаті було повно подарунків, нагород, усіляких пам’ятних срібних і бронзових табличок із вільними місцями для імен та інших написів. Великий Керівник поклав руку на носорожий ріг - один із пари книготримачів.

- Муґабе мені щоразу їх дарує, - мовив він. - Американці сцятимуть прозаком[56], якщо ми їм придаруємо парочку таких. Але тут виникає питання: який подарунок можна вручити гостеві, який прибув здалеку, але не приймає нашої гостинності?

- Боюся, що не розумію, що ви маєте на увазі, - сказав Ґа.

Великий Керівник помацав кінчик носорожого рогу.

- Американці повідомили нас, що то буде взагалі не дипломатична місія. Тепер вони кажуть: це обмін , і він відбудеться в аеропорту. Вони просять, щоб ми доправили туди нашу чарівну веслувальницю, і саме на злітній смузі, якщо ми надамо автонавантажувач, вони повернуть те, що в нас украли.

Ґа раптом аж образився:

- Що, і кукурудзяного печива не скуштують, і з пістолетів не постріляють?

Великий Керівник подивився на Ґа так серйозно, що сторонній людині цей погляд здався б навіть печальним.

- Цим вони крадуть у мене дещо значно більше!

- А як же техаське ранчо? - спитав Ґа. - Ми його повністю збудували.

- То розберіть і перенесіть в аеропорт, - відказав Великий Керівник. - Поставте там в ангарі, де до нього можна було б доступитися й вирішити, чи воно нам тепер треба.

- Що, все? Зі зміями, з вуграми?

- У вас там і вугри? О, як шкода, що я цього не бачив.

Ґа намагався уявити, як розбирають жаровню чи таврувальний тигель. Оте монструозне тавро тепер сприймалося як річ, зроблена з любов’ю, і йому в голові не вкладалося, як його тепер засунуть у запасники кіностудії і воно, як і мальований на шовку прапор Техасу, навряд чи ще побачить світло дня.

- Американці якось це пояснили?

Великий Керівник обводив поглядом кімнату, намагаючись знайти таку річ на подарунок, яка б відповідала мірі його приниження.

- Американці кажуть, що зараз починається дводенний проміжок, у який над нами не пролітають японські шпигунські супутники. Американці бояться, що японці розлютяться, почувши про таке - щоб вони здохли! - сказав Великий Керівник. - Хіба вони не розуміють, що на моїй землі грати слід за моїми правилами! Хіба не знають, що коли їхні колеса торкнуться цієї землі, то вони вже зобов’язані мені, моєму великому почуттю обов’язку!

- Я знаю, який треба подарунок, - сказав командир Ґа.

Очі Великого Керівника недовірливо примружилися.

- Коли наша делегація залишала Техас, в аеропорту на них чекала парочка сюрпризів.

Великий Керівник нічого не сказав.

- Там були два піддони, такі, які автонавантажувач бере. Перший був із харчами.

- Піддон із харчами? У рапорті, який я читав, такого не було. Ніхто в цьому не зізнався.

- Їжа була не від сенатора, а від його церкви. Бочки з борошном, стокілограмові мішки рису, джутові мішки з квасолею, спресовані в куб і міцно обмотані пластиком.

- Їжа? - перепитав Великий Керівник.

Ґа кивнув.

- Продовжуйте, - мовив Великий Керівник.

- А на другій платформі були маленькі Біблії, тисячі екземплярів, туго обмотані