Артур Єрмак - Байка про Арктантропа, Артур Єрмак

- Ні.

- Спермою ні від тебе ні від неї не тхне, але ж можна було помитись.

- То принюхайся, я пахну потом, як завжди, - вони відійшли, ведмідь сів на капот, звісив ноги. - Не маю до неї більше тяги, лише відчуваю провину.

- Не варто. Вона жива, в тому чи іншому сенсі.

- І все ж таки... я дозволив їй жити з нами.

- Третьою?

- Четвертою, Франц вже фактично живе тут.

- Ти дивний, Ітане, - мовила вона і пішла у напрямку до сторожки.

І чого так зациклилась на темі сексу?

Ввечері він запитав її про це, вже було темно, сонце заховалось за горизонт.

- Бо ти чоловік, мій коханий а чоловіки потребують сексу не менш за жінок... я поки що не в тому стані аби задовольнити тебе.

Він обвив рукою повітря довкола неї, ніби обійняв, бо ж вона зараз не мала фізичного тіла.

- Якби я тебе так ревнував… я тебе кохаю, лише тебе і дочекаюсь поки ти відновиш свою справжню подобу.

- Це і є моя справжня подоба... але я тобі вдячна, маю ідею аби полегшити тобі цей час.

Якесь дивне передчуття казало йому що це буде як мінімум дивна пропозиція.

- Я спробую змінити форму цієї подоби аби виглядати жінкою з хвостами і вухами.

- І? Навіщо? То ж буде твоя перехідна подоба.

- Саме так, Ітане, та зовсім без одягу. Ти матимеш образ на котрий зможеш мастурбувати, якщо вийде я і сама зроблю вигляд ніби займаюсь там самим, до того ж маю голос і можу імітувати солодкий стогін.

Ітан приречено посміхнувся і здихнув. Ніколи б не очікував такого від неї, завжди такої відстороненої і загадкової, бо це вже майже щезло. Невже вона стала людянішою?

- Можемо спробувати, - відповів він аби не розчаровувати дружину.

- Про що говорите? - раптом спитала Марія у них за спинами. Ведмідь навіть не почув її кроків а за запахом і не слідкував.

- Привіт, та ось, ніяк не можемо второпати що ти за істота. Ти схожа на вампіра але маєш силу порівняну з моєю, ніби ти і вампір і перевертень одночасно, - різко перевів він усі можливі теми.

Дівчина стиснула плечима, бо у неї не було жодного провідника у цей світ і на відміну від Ітана котрого знайшла Рена, вона майже нічого не знала. Ось щойно зустріла арахнантропа і була настільки вражена його огидною здібністю плювати павутиння прямо з рота що одразу пішла від нього як можна далі, побачила Ітана і Рену то і пішла прямо до них.

Сам ведмідь згадав що саме мав зробити за день і швиденько зник, лишивши дівчат наодинці. Мав то бути лише привід але щойно зайшов до сторожки то і справді згадав. Подивився на приміщення, задрав килим, мало не задихнувся від пилюки і побачив під ним люк до підвалу а тааам...

Якщо коротко то саме там був склад наркоти, котрий Лекс по собі лишив і який лише дякувати випадку Речінськи не знайшов. Швидко зачинив те все бо почув що Франц йде у напрямку сторожки, своєю човгаючою ходою.

- Як справи, бос? - запитав павук як коли зайшов.

- Потроху, зголоднів?

- Чесно кажучи, так.

Логічно, в принципі, він збирався готувати лише до приходу Кайли, аби усі разом поїсти але і про це теж забув. Почухав підборіддя єдиною долонею і подзвонив ліквідаторці, попрохав аби вона купила готового, може якогось фаст-фуду, вона розлютилась але погодилась.

- Бос, можна я поїм до того як вона прийде?

- У вас все так погано?

Франц ніяково кивнув.

- Поглянь в холодильник, може там щось лишилось.

Тож він і поїв, якихось сосисок, запив яйцем і заїв хлібом, коли вже доїдав у сторожку зайшла Кайла, буквально відкрила собі двері з ноги.

- Здоров любчику і тобі спермак, теж здоров, - привіталась.

Арахнантроп у той же момент вискочив у ще розкриті двері, здається почервонів, але Ітан не був певний.

- Чого це він? - пройшла у середину і поставила на стійку три коробки з китайською їжею і один пакет з кров’ю.

- Переживає розрив але...спермак, ти серйозно? - запитав перевертень.

- Любчику, повір, він на те заслужив, ще до того як паралізував мене і пішов собі, обкінчавши по максимуму, він ще до того кожен раз старався встрелити мені в обличчя, по волоссю і...

- Облиш, я не хочу того знати а тим більш уявляти цю гидоту.

- І воно у нього ще й цупке наче разом з тою його павутиною перемішується, знаєш як важко було вичищати і без того неслухняну гриву?

Ітан відмахнувся від неї і поліз в холодильник, не тому що йому щось потрібне було звідти а просто для того щоб закінчити цю тему, бо кожне слово знаходило відгук у його голові і візуалізувалось.

Та ліквідаторка не збиралась зупинятись тож від усіх тих подробиць його врятували Марія і Рена, вони разом увійшли до сторожки.

- То це те саме сонечко про котре ти мені казав, ну привіт, гарнюню.