Ю. Несбе - Поліція

розповісти мені, пане голово поліції. Або ж ми повинні — і я хочу сказати саме "повинні" — доставити тебе для офіційного допиту. А цього усіма силами хотілося б уникнути як тобі, так і нам. Згоден?

— Переходь до справи, Харрі. Як це могло статися?

— Я бачу два можливих пояснення, — відповів Харрі. — Перше і найбільш очевидне: ти застрелив Рене Калснеса, пане начальнику поліції.

— Я… я…

Щелепи Мікаеля Бельмана зарухалися, а пігментні плями запульсували світлом у нього на лобі, як у дивовижного глибоководного звіра.

— У тебе є алібі, — закінчив за нього Харрі.

— Себто?

— Коли у нас з'явився результат, я доручив цю справу Катрині Братт. Тієї ночі, коли застрелили Рене Калснеса, ти був у Парижі.

Бельману вдалося нарешті закрити рота.

— Отже…

— Вона звірила твоє ім'я з датами. Твоє ім’я спливло в списку пасажирів рейсу "Ейр-Франс" з Осло до Парижа, і це ж таки ім’я виявилося в списку постояльців готелю "Голден-оріол". Ти зустрічався там з ким-небудь, хто може підтвердити, що ти дійсно був у Парижі?

Мікаель Бельман зосереджено кліпав, неначе хотів краще бачити. Північне сяйво його шкіри згасло. Він повільно кивнув:

— Справа Калснеса, так. Він був убитий, коли я їздив на співбесіду до Інтерполу в Парижі. Безумовно, я знайду там свідків, ми увечері ходили до ресторану великою компанією.

— Тоді залишається тільки з’ясувати, де того вечора знаходився твій пістолет.

— Удома, — переконано відповів Мікаель Бельман. — Замкнений. Ключ знаходився на зв’язці, яка була у мене з собою.

— Ти можеш це довести?

— Навряд чи. Ти сказав, що бачиш два можливих пояснення. Дай-но вгадаю. Напевно, хлопці-балістики…

— Взагалі-то нині там працюють в основному дівчата.

— …припустилися помилки і переплутали кулю із справи про вбивство з однією з моїх тренувальних куль, або що-небудь у цьому роді?

— Ні. Свинцева куля, яка знаходилася в коробці зі сховища, була випущена з твого пістолета, Бельмане.

— Що ти маєш на увазі?

— Ти про що?

— Ти сказав: "куля, яка знаходилася в сховищі", а не "куля, знайдена в черепі Калснеса".

Харрі кивнув:

— Ми наближаємося, Бельмане.

— Наближаємося до чого?

— До другої можливості, яку я бачу. Хтось підмінив кулю в сховищі на кулю з твого пістолета. Крім того, у цієї кулі є ще одна особливість. Куля сплюснута у такий спосіб, який свідчить, що вона потрапила в щось набагато твердіше, ніж людина з м’яса і кісток.

— Он воно як! І в що ж, по-твоєму, вона потрапила?

— У сталевий лист позаду мішені в тирі в Екерні.

— Господи, звідки такі припущення?

— Насправді я не будую припущень, Бельмане, я знаю. Я попросив дівчаток-балістиків з’їздити туди і зробити постріл з твого пістолета. І знаєш що? Тестова куля повністю збіглася з кулею з коробки з доказами.

— А що навело тебе на думку про тир?

— Хіба це не логічно? Саме там поліцейські здійснюють найбільше пострілів, метою яких не є попадання в людину.

Мікаель Бельман повільно похитав головою:

— Є щось іще? Що ж?

— Ну, — відповів Харрі, дістав пачку "Кемела" і простягнув її Бельману, який похитав головою на знак відмови. — Я думав про те, скількох "спалювачів" знаю в поліції. І уявляєш, я згадав тільки одного, — Харрі вийняв недопалену сигарету, прикурив і з шумом глибоко затягнувся. — Трульса Бернтсена. І цілком випадково я розмовляв з одним свідком, який нещодавно бачив вас разом у тирі. Після попадання до сталевої пластини кулі падають у коробку. Для декого не становило б труднощів вийняти звідти одну кулю після твого відходу.

Бельман сперся рукою об коліно і повернувся до Харрі:

— Ти що, підозрюєш нашого спільного колегу Трульса Бернтсена у тому, що він підтасував докази проти мене, Харрі?

— А ти — ні?

Здавалося, Бельман хотів щось сказати, але передумав і знизав плечима:

— Я не знаю, чим займається Бернтсен, Холе. І якщо вже чесно, гадаю, і ти цього не знаєш.

— Ну що ж. Не знаю, наскільки чесний ти, але мені дещо відомо про Бернтсена. А Бернтсену дещо відомо про тебе, хіба ні?

— Здається, ти на щось натякаєш, але я й гадки не маю, на що, Холе.

— Напевно маєш. Але це навряд чи доказово, тому не будемо більше про це. Я хочу знати, чого домагається Бернтсен.

— Твоя робота — розслідування вбивств поліцейських, Холе, а не особисте полювання на відьом щодо мене чи Трульса Бернтсена.

— А я полюю на відьом?

— Навряд чи для когось є таємницею, що у нас із тобою траплялися незгоди, Харрі. І тепер ти хочеш скористатися ситуацією, щоб завдати удару у відповідь.

— А як щодо тебе й Бернтсена? Бували незгоди? Це ж ти тимчасово усунув його через підозри в корупції?

— Ні, це зробила поліцейська кадрова рада. І це сумнівне рішення скоро буде скасоване.

— Он як?

— Насправді це моя помилка. На його рахунок надійшли гроші від мене.

— Від тебе?

— Він побудував терасу в моєму будинку, і я заплатив йому готівкою, яку він вніс прямо на рахунок. Але я зажадав повернути гроші, тому що заливка була зроблена неправильно. Тому він не включив ці гроші в податкову декларацію — не хотів платити податок з грошей, які йому не належали. Учора я відправив інформацію про це в Екокрим.

— Неправильно зроблена заливка?

— Вологість або щось іще, але запах був неприємний. Коли Екокрим виявив гроші невідомого походження, Трульс убив собі в голову, що поставить мене в складне становище, якщо скаже правду про те, звідки у нього ці гроші. У будь-якому разі в цій справі поставлено крапку.

Бельман підтягнув рукав куртки, і в темряві блиснув циферблат годинника "TAG Heuer".

— Якщо у тебе більше немає питань про кулю з мого пістолета, то у мене інші справи, Харрі. І у тебе, напевно, теж. Підготовка до лекцій, наприклад.

— Взагалі-то я нині увесь час займаюся цією справою.

— Ти увесь час займався цією справою.

— І що це означає?

— Тільки те, що ми маємо економити на тому, на чому можемо. Тому я накажу, щоб маленька альтернативна слідча група Хагена негайно припинила користуватися послугами консультантів.

— Столе Еуне і моїми. Це половина групи.

— П’ятдесят відсотків витрат на персонал. Я можу привітати себе з таким рішенням. Але оскільки група йде хибним слідом, я вже подумую над закриттям усього проекту.

— Невже ти так сильно боїшся, Бельмане?

— Боятися не слід, якщо ти найбільший звір у джунглях, Харрі. А я все ж таки…

— …начальник поліції. Дідько, звичайно ж, начальник.

Бельман підвівся:

— Добре, що ти це запам’ятав. І я знаю, що коли ви починаєте