Данило Туптало - Житія Святих - Березень, Данило Туптало

бо, так сподіяне, прийшов Христос, лікар немічних. Тим, що у пітьмі сиділи, праведне засіяло сонце. Явилася збуреним пристань, гинучим спасення, війнам примирення — Він-бо мир наш. Нині невимовна і преславна тайна нам, грішникам, подається, щоб і ми, браття, прикрасилися чеснотами, одноголосно заспівали Богородиці, кажучи: "Радій, обрадованна, ти-бо днесь Творця всього світу в утробу свою прийняла. На Нього ж не сміють глянути херувими. Радій, одушевлене небо, в яке ж Господь плоттю оселився. Радій, золотий світильнику, переповнений єлеєм невимовної Божої до нас милости. Радій, красо Якова, яку вибрав Бог і більшою тебе зробив від ангелів. Радій, світла хмарко, що Бога носиш несказанно. І закінчилися на тобі пророцтва: той-бо з пророків дверми тебе нарік, а инший купиною палаючою і неопалимою, а инший горою святою, инший же джерелом запечатаним і раєм богонасадженим. Справді велике і преславне в тобі сталося, Владичице. Ти, о пресвята Діво Богомати, вища від усілякої похвали, і як зможемо достойно тебе похвалити? Тіло-бо від тебе прийняв Бог наш, і тобі всіляке творіння хвалу приносить. Відвідай нас, о Богородице, убогих і грішних, і визволи нас від всілякої біди, і сподоби нас Царства Сина твого і Бога нашого, Господа Ісуса Христа, Йому ж слава і держава разом з Отцем і пресвітлим, і благим, і животворним Духом нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.

Місяця березня в 26-й день

Синаксар на собор святого архангела Гавриїла

Наступного дня після Благовіщення Пречистої Діви Богородиці Церква здавна прийняла святкувати собор святого архангела Гавриїла з єрусалимських типиків і уставу Великої обителі святого Сави, окремим днем і піснеспівом вшановуючи радісного благовісника. Годиться, щоб ми його достойно вшановували, бо послужив спасення нашого таїнству, приносячи Пренепорочній Діві вістку про Воплочення Бога Слова у пречистій її утробі. Якщо-бо від земного царя якийсь поважний посол приносить у якийсь град царське милостиве слово, усі громадяни його вельми шанують. Наскільки ж більше пречеснішого посланця від Небесного Царя з найпремилостивішим до всього роду людського словом, яке вічне спасення сповіщає, найкращого князя ангельського шанувати годиться осібним празником. Наскільки ж почесний є цей посол — сповістив сам раніше святому Захарії, про честь свою говорячи: "Я — Гавриїл, стою перед Богом, тобто ближче стою біля Престолу Божого від инших ангелів". І в земному царстві наскільки хто до царя є ближчий і більше в таємницях царських звідомлений, настільки більше від инших сановників, що далі стоять, шанованіший. Подібно і в Небесному царстві: ті, святі ангели, що стоять перед Богом, таїн Божих глядачі найпевніші, більшою честю і славою сяють від ангелів, які в нижчих чинах є. Розповідає Святе Письмо, що є сім ангелів найвищого чину, які поблизу Божої неприступної слави завжди стоять, найголовніші князі ангельські. Пише-бо святий Товія, що його молодий супутник повідомив, що він ангел, і сказав, що він — один із семи тих, які стоять перед Богом. І святий Иоан Богослов сім тих найголовніших ангелів згадує в Книзі Одкровення свого, кажучи: "Благодать вам і мир від Того, що є, був і буде, і від семи духів, які перед престолом Його є". Із тих-бо семи один — святий Гавриїл, у числі другий після святого Михаїла, який є першим, — так-бо за іменами їх перераховано: Михаїл, Гавриїл, Рафаїл, Уриїл, Салатиїл, Єгудиїл, Варахиїл. Скаже хтось, чому не послав Бог до Пречистої Діви найпершого числом ангела Михаїла, але Гавриїла, після нього в числі другого? Той нехай знає, що всі сім святих превишніх ангелів честю між собою рівні, рахунком ж починаються від Михаїла, і має кожен із них своє особливе служіння. Михаїл — переможець супостатів, Гавриїл — вісник Божих таїн, Рафаїл — лікар недуг людських, Уриїл — сяйво вогню Божественного, просвітитель потемнених, Салатиїл — молільник, молиться до Бога завжди за людей і людей до молитви спонукає. Єгудиїл — славитель Бога, має служіння утверджувати людей, які трудяться в чому-небудь задля слави Божої, і клопотатися про їхню винагороду. Варахиїл — благословення Божого податель, клопочеться про Божі для нас благодіяння. Не посланий був із благовістям Михаїл, бо инше в нього служіння — меч оголений тримати, на ворогів ополчуватися і їх проганяти. Посланий був Гавриїл, бо те служіння йому притаманне — Божі сповіщати таємниці, як же сповістив святому пророкові Даниїлу про звільнення людей Божих із Вавилону і про час приходу Месії, і Захарії святому про народження святого Предтечі від матері неплідної. Розповідається, що він і святого Мойсея-пророка в пустелі повчав написати Книгу Буття про перші роди і роки, почавши від початку світу. Благочесним є розуміння, що він і зачаття Пречистої Богородиці благовістив святим праведним Иоакимові та Анні і був пренепорочній отроковиці від зачаття і народження її ангелом-охоронцем, і їжу у Святая Святих їй приносив, тому він і про зачаття Сина Божого благовістив їй.

Ще ж і через те Гавриїл посланий був, щоб з імени його благовістований пізнавався: Гавриїл-бо тлумачиться як "сила Божа" чи "муж-бог", і сповіщає самим іменем своїм благовісник те, що Бог — сильний Владика, муж в утробі дівочій досконалий родиться, тобто: доконалий Бог досконалим чоловіком буває. Досконалий не зразу тілом великого дорослого чоловіка, а міццю і розумом. Инші-бо немовлята, що зачинаються в утробах матерів, не мають використання розуму, ані жодної нема в них сили. Те немовля, яке зачинається в утробі дівочій, від часу зачаття свого зразу і розумом невимовним, і міццю непереможною було мужем досконалим, як говорив пророк: "Підійшов до пророчиці, і зачала в утробі, і народила сина. І сказав мені Господь: "Наречи ім'я йому: Квапиться здобич, скорий грабіж, щоб швидше, ніж навчиться отрочатко кликати батька чи матір, прийняв силу Дамаску і здобич Самарії". Тобто: "Ще хлоп'я не говорить, а вже має силу і міць велику перемагати ворогів своїх". Це зобразив іменем своїм Гавриїл: мужа Бога, міцного Бога, який зачався його благовіщенням, Духа ж Святого зішестям у нетлінній дівочій утробі. Про це святий Прокл, патріярх Царгородський, розмірковує так: "Саме ім'я ангелове чудесне у благовісті Діви Марії — Гавриїлом він наречений. Того-бо сповіщає й ім'ям зображає, хто має прийти у світ. Гавриїл-бо знаменує мужа міцного, починаючи від слова "гавир", що означає муж, і "їл" — Бог. Обидва ж слова, утворюють ім'я Гавриїл, тобто муж-бог, що віддавна провістив Єремія, кажучи: "Створив Господь нове на землі: жінка рятуватиме мужа". Почесний-бо пресильно цей посол Божий і іменем своїм, і служінням, чесніший ж