Раймонд Коурі - Останній тамплієр

помітив ручку на внутрішній стінці кузова. Зібравши залишки сил, Рейлі чимдуж відштовхнувся від землі ногами, що по інерції бігли за пікапом, і вхопився лівою рукою за ручку. Він відпустив задні дверцята і вхопився за ручку правою рукою, а потім підтягнувся і вліз у плаский кузов «тойоти».

Турок лежав, зігнувшись, біля борту, стискаючи в руках рушницю, час від часу з острахом визирав звідти. Повернувшись, він побачив, що у кузов заліз Рейлі. Злякавшись іще більше, він замахнувся на нього прикладом, але агент ФБР схопився за ствол, рвонув рушницю вгору і тієї ж миті пролунав постріл — то турок встиг натиснути на курок. Рейлі випростав ноги, тріснув турка черевиком у пах і накинувся на нього. Поки вони борюкалися, намагаючись пересилити один одного, Рейлі зиркнувши через заднє вікно пікапа, встиг побачити десь за сто метрів попереду бежевий лендкруізер, що стояв поперек ґрунтової дороги, перекривши їм шлях, турок теж його побачив. Але професор, що сидів за кермом пікапа, не збавляв газу — він і не думав відступати. Рейлі знову кинув погляд у заднє віконце кабіни і зустрівся очима із Тес. Вона нахилилася і перелякано вчепилася за ручку на приладовій панелі, очікуючи неминучого зіткнення.

Теж очікуючи удару, Рейлі й турок вхопилися за верх кабіни, і тут пікап звернув з дороги, застрибав кам'янистим узбіччям між схилом пагорба та лендкруізером і гепнув великий джип в передок. На всі боки бризнули скло і пластмаса, і брава вантажівочка, проскочивши, рвонула уперед.

Рейлі кинув погляд назад: схоже було, що лендкруізер був пошкоджений надто сильно, щоб стати у пригоді тому, хто у них стріляв. Турок щосили смикнув на себе рушницю, намагаючись вирвати її з рук Рейлі. Знову вони почали борюкатися, а пікап, не зменшуючи швидкості, підстрибнув і вискочив на греблю.

Вантажівка полетіла по бетонці, намагаючись якомога швидше дістатися до протилежного кінця дамби. Рейлі, підвівшись, завдавав туркові удару за ударом доки йому, нарешті, не вдалося вирвати рушницю з рук суперника; але той вмить зорієнтувався і увійшов у клінч, міцно обхопивши коліна Рейлі руками. Агент ФБР натомість хвицнув турка носком по правій кісточці. Той на мить ослабив хватку, і агентові вдалося відштовхнути супротивника від себе. Тепер вони опинилися один проти одного по різні боки кабіни, і Рейлі краєм ока побачив, як Тес накинулася на Венса, намагаючись змусити його зупинити авто. Вхопившись за кермо, вона різко рвонула його на себе, і пікап черконув боком об огороджувальну стінку, збудовану вздовж дороги. Намагаючись за щось вхопитися, щоб не випасти з кузова, Рейлі випустив з рук рушницю; вона ковзнула по пласкій підлозі кузова, з брязкотом гепнулася на бетонну дорогу і швидко зникла вдалині, а турок провів її розпачливим прощальним поглядом. Зовсім очманівши від такої непоправної втрати, він оскаженіло кинувся на Рейлі. Той, лежачи у кузові, інстинктивно крутнувся, ухиляючись від нападника, виставив угору ноги і перекинув турка через борт саме в ту мить, коли пікап знову із гучним скреготом зачепився за огороджувальну стінку. Випавши з кузова, відчайдух перелетів через стінку і з криком, який заглушився гуркотом мотора, зник у тридцятиметровому урвищі, яке зяяло із сухого боку греблі.

Коли вони домчали до краю дамби, Венс крутонув кермо, і пікап загуркотів по ґрунтовці, якою Тес та Рейлі приїхали до водосховища вранці. Коли машина застрибала по вузлуватій від коріння дерев колії, Рейлі збагнув, що тепер їх не видно з вершини того пагорба, на якому, на його думку, засів снайпер. З огляду на стан дороги, Венсові довелося зменшити швидкість, але потреби змушувати його зупинити авто Рейлі поки що не бачив.

Він дав йому змогу проїхати іще кілька миль, а потім загрюкав рукою по кабіні. Професор кивнув на знак згоди; через якусь мить пікап звернув з дороги і зупинився.

64

Рейлі висмикнув ключ із замка запалювання і пішов оглядати завдані машині пошкодження. Що ж до пасажирів вантажівки, то вони відбулися досить легко. Окрім синця і пульсуючого болю в лівій нозі у Рейлі, усі троє дістали лише порізи та подряпини; сама ж «тойота» вціліла, хоча й була сильно побита та продірявлена; Рейлі приємно вразила живучість цього авто. Він відзначив, що Тес і Венс пережили шок. Це було природно з боку Тес, але не з боку професора.

Невже я помилявся щодо нього?

Він пильно придивився до очей Венса, і побачив, що в них теж віддзеркалився подив.

Він здивований не менше від мене. Він на таке, вочевидь, не чекав.

Це лише підтвердило те враження, що склалося в Рейлі, коли він вперше побачив професора біля водосховища. З пострілом, який забрав життя дебелого турка, поплічника професора, у Рейлі з'явилося відчуття непевності й тривоги.

Це не Венс повбивав інших вершників. На знахідку полює хтось іще.

Ця думка не давала Рейлі спокою. У справі з'явилося вкрай небажане ускладнення, без якого він прекрасно зміг би обійтися. Коли один за одним почали з'являтися трупи вершників-грабіжників, ймовірність наявності у цій справі «контролера» не скидалася з рахунку, але потім цю версію відкинули. Здавалося, все вказувало на те, що це сам Венс усував своїх спільників, розпочавши тепер власну гру. Постріли біля озера розірвали цю теорію на шмаття. Хтось іще брав участь у подіях, але хто? Хто іще міг знати про наміри Венса, і більше того — міг з такою легкістю іти на вбивство заради того, щоб першим здобути те, на що полював професор?

Венс запитав, звертаючись до Тес: