Анатолій Чабан - Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії.

перед гарматою старшого сержанта А. Є. Харитонова нарахували понад ста трупів німецьких солдатів. Особистий рахунок командира гармати — 30 убитих.

Штаб 438 винищувально-протитанкового артилерійського полку був оточений противником. Офіцери штабу організували кругову оборону і відбили всі атаки. Командир полку підполковник В.К. Новиков був поранений в обличчя, але поля бою не залишив. Він продовжував командувати полком. В останній день Корсунь-Шевченківської операції артилеристи взяли в полон близько 200 німецьких солдатів і офіцерів. Підполковнику B. К. Новикову та старшому сержанту А. Є. Харитонову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Частини і з’єднання Червоної армії, про які йшла мова вище, відбивали атаки противника з фронту, на флангах атакували німецькі колони танкісти 5 гвардійської танкової армії та 5 гвардійського Донського козачого кавалерійського корпусу. Так, екіпаж танка під командування молодшого лейтенанта С. П. Абрамцева зі 181 танкової бригади 29 танкового корпусу впродовж дня тричі заправляв свою машину пальним та боєприпасами і йшов у бій. Танкісти знищили 2 танки, 12 бронетранспортерів, 4 гармати. Від влучного попадання німецького реактивного снаряда танк C. П. Абрамцева загорівся. Екіпаж загинув у палаючій машині. Посмертно молодшому лейтенанту С.П. Абрамцеву присвоєно звання Героя Радянського Союзу, інші члени екіпажу нагороджені бойовими орденами.

У Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику зберігається вирізка з фронтової газети зі статтею, яка розповідає про дії танкового екіпажу під командуванням старшого лейтенанта О. І. Краюшкіна з 29 танкового корпусу. Під час однієї з атак танкісти відбили в противника 3 гармати, з яких піхотинці негайно відкрили вогонь. Про їх дії стало відомо командуючому 2 Українським фронтом генералу армії І. С. Конєву. Він нагородив членів танкового екіпажу наручними годинниками.

Командир танкового взводу 27 окремої гвардійської танкової бригади гвардії старший лейтенант Д. П. Горбачов зі своїм екіпажем в останній день операції знищив танк і З САУ противника. Коли ж прямим влученням снаряда у танка відірвало дуло гармати, екіпаж гусеницями танка знищив ще 10 гармат противника.

Велику допомогу стрілецьким підрозділам надавали 12 танків 11 окремої гвардійської танкової бригади. У районі Комарівки п’ять разів водив в атаки свій взвод гвардії лейтенант В. І. Несвітайлов, тричі контратакував противника танковий взвод під командуванням гвардії молодшого лейтенанта О. М. Пустовалова. На північно-західній околиці села багато військової техніки знищив танковий батальйон під командуванням гвардії майора П. Я. Калашникова. Командир батальйону зі своїм екіпажем знищив танк противника та більше десяти гармат і мінометів.

Гвардії майору П. Я. Калашникову, гвардії лейтенанту В. І. Несвітайлову та гвардії молодшому лейтенанту О. М. Пустовалову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У бойових донесеннях та оперативних зведеннях частин і з’єднань Червоної армії досить деталізовані бойові дії 17 лютого 1944 року. Всі дані цих документів зводяться до того, що німецькі війська намагались вийти з оточення, а протилежна сторона прагнула цього не допустити. Під ударами військ Червоної армії колони оточених поділились на окремі групи. Німецьке командування втратило управління військами. Кровопролитні бої точились до кінця дня 17 лютого. Бойкове поле, на якому розгортались основні події останнього дня Корсунь-Шевченківської операції, заповнили гори розбитої техніки, тисячі поранених і вбитих солдатів і офіцерів обох воюючих сторін.

Незважаючи на вогонь артилерії і танків, відбиваючи численні атаки кавалерії і піхоти, частина німецьких солдатів і офіцерів дісталася річки Гнилий Тікич поблизу Лисянки, переправилась через річку і з’єдналась з військами, які чекали на них. Про це свідчать не лише німецькі документи, а й радянські. «Окремі групи противника змогли переправитись через р. Гнилий Тікич і досягти району Лисянки», — сказано, зокрема, у «Журналі бойових дій 4 гвардійської армії за лютий 1944 року». За підрахунками окремих дослідників, з оточення вийшло не менше 25 тисяч солдатів і офіцерів. Німецькі вояки, яким пощастило залишитись живими, але не пощастило вийти з оточення, здались у полон. За радянською історіографією, полонених було 18200 осіб. Питання про безповоротні втрати німецької сторони залишається відкритим. Не маючи точних даних про чисельність військ, які потрапили в оточення і які вийшли з кільця, неможливо з’ясувати, скільки солдатів і офіцерів загинуло.

Завершення Корсунь-Шевченківської операції вважало своєю перемогою командування Червоної армії. 18 лютого 1944 року перша сторінка газети «Красная звезда» була присвячена завершенню цієї операції. Увечері цього ж дня на честь перемоги в Москві був даний салют другої категорії.

За відзнаку в Корсунь-Шевченківській операції понад 100 воїнам Червоної армії було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Кілька тисяч солдатів і офіцерів були нагороджені орденами і медалями СРСР. Командуючому 2 Українським фронтом генералу армії І.С. Конєву присвоєно звання Маршала Радянського Союзу. Після завершення Корсунь-Шевченківської операції в Червоній армії було введено звання Маршала бронетанкових військ. Першим це звання одержав командуючий 5 гвардійською танковою армією генерал-полковник П.О. Ротмістров.

Були відзначені й військові підрозділи Червоної армії, які особливо відзначились у боях. 14 частин і з’єднань були нагороджені орденами Червоного Прапора, 7 — орденами Богдана Хмельницького, 23 — удостоєні найменування «Корсунських».

За підрахунками російських дослідників, під час Корсунь-Шевченківської операції загинуло 23286 воїнів Червоної армії. Загальні середньодобові втрати (безповоротні та санітарні) становили 3208 осіб.

Військові історики вважають Корсунь-Шевченківську операцію дуже складною і водночас надзвичайно цікавою як у тактичному, так і в оперативному відношеннях. Маючи багато спільного зі Сталінградською битвою, вона різниться з нею деякими особливостями. Зокрема, операція проходила без паузи. Ще в ході оточення німецьких військ підрозділи Червоної армії наносили удари по противнику з метою знищення окремих пунктів і осередків опору. Корсунь-Шевченківська операція розвивалась дуже маневрено. Широко практикувалось переугруповання військ. Частини і з’єднання знімались з малоактивних ділянок і перекидались, у залежності від обставин, то на зовнішній, то на внутрішній фронт, що мало надзвичайно важливе значення.

Корсунь-Шевченківська операція була важливою складовою бойових дій за Правобережну Україну. З боку противника в ній було задіяні понад дві третин повітряних та майже