Метьюз Джейсон - Червоний горобець

— Маячня, — сказав Бенфорд, збираючи докупи карти після тривалої наради про організацію спостереження. — Відправити Буше навіки до Москви ще краще, ніж підірвати нейтронну бомбу посеред Червоної Площі.

ЦРУ та ФБР сформулювали тактичний план прикритого спостереження на вулиці, прослуховування телефону, перевірки пошти і навіть сміттєвого бачка. Буше, сама того не знаючи, перетворилася на світлокосу молочницю, що йде сама по сірому болоту, аж раптом із туману, болотистих ярів, понад кам’янистими виступами починає доноситись завивання гончаків. І втікати вже запізно.

***

Каліфорнійський будинок сенаторки Буше був присадкуватим, вкритим черепицею маєтком на п’ять кімнат, виконаним у прерійському стилі, розташованим на вершині пагорба на Мендівіль-Кеньйон-роуд у Брентвуді з панорамою на Тихий океан з одного боку і вогні Лос-Анджелеса з іншого. Басейн із чорним дном і розкидиста тераса, обрамлені будинком у формі літери U, мерехтіли під тьмяним сонцем. Розсувні скляні двері крила зі спальнями були відчинені, і з них линула музика, розслаблена, заспокійлива, манлива — «Miss Chatelaine» у виконанні k.d. lang.

Стефані Буше лежала на простирадлі, на величезному ліжку з узголів’ям із чорного ясену, що чаїло в собі якусь скандинавську суворість. Цей відрізок чорного контрастував із рештою кімнати, виконаної в бежевому й кремовому кольорах. Сенаторка була гола, волосся зібране в тугий пучок. Біля неї лежав чоловік удвічі молодший за саму Буше. У свої двадцять із хвостиком він грав на одній із польових позицій за «Доджерс» чи то «Енджелс», Стефані не могла точно пригадати. Він спав, голий, схожий на чорне фортепіано, що виблискувало ранковим потом, пружні м’язи на його спині нагадували каміння на дні струмка. Він лежав на животі, схрестивши ноги в щиколотках.

Стефані повільно відкотилась до краю ліжка, намагаючись не розбудити цього як-його-там. Йшлося не стільки про дбайливість, як про небажання спонукати його до додаткових потуг. Минулої ночі й так було достатньо, усіх її годин, деякі з котрих були вкрай болючими. Ноги від природи не могли аж так вигинатися, а певні частини тіла були призначені для використання лише в одному напрямку. «Але ж це єдиний спосіб злетіти», — подумала вона, зісковзаючи зі свого боку ліжка, відчуваючи поколювання у спині, стегнах і животі.

Вона дивилася в дзеркало у ванній і розчісувала волосся, коли раптом побачила обличчя своєї матері в крихітній кімнаті невеличкого будиночка в Гермозі, опухлої і млявої, як та сидить на ліжку і курить одну сигарету на двох із чоловіком, коли старим і товстим, коли молодим і худорлявим, татуювання і вуса, короткі стрижки і хвости, а Стефані зачиняла двері й дивилася на настінний годинник на кухні та бажала, аби бодай один раз її покірний, заляканий татко повернувся з роботи раніше. Після похорону і після суду Стефані заглянула в інше дзеркало і сказала собі, що ніхто не допоможе їй, якщо вона не допоможе сама собі, і от саме тому того останнього дня перед трагедією вона й зателефонувала батькові та попросила прийти додому.

***

Сенаторка Буше сиділа в шезлонгу біля басейну і колупала салат із креветками, приправлений тмином і кропом. Вона одягла білу бавовняну накидку, аби позбавити свою асистентку дискомфорту бачити її голизну, доки вони працювали. Ця остання помічниця, засмикана, повна, знервована дівчина на ім’я Міссі, сиділа за столом, вкритим паперами. Міссі була вже третьою особистою асистенткою сенаторки за останні дванадцять місяців. Оббіловані кістки решти працівників команди Буше встеляли собою горизонт від Вашингтона й аж до Лос-Анджелеса. Міссі читала з папки, оглядаючи розклад заходів сенаторки в Каліфорнії. Заплановано дві прес-конференції в Сан-Дієго та Сакраменто, візит на «Петфайндер сетелайт» у Лос-Анджелесі для закритого брифінгу і доброчинний обід у Сан-Франциско. До Вашингтона їй потрібно повернутися не раніше наступного четверга для голосування щодо додаткового фінансування Пентагону. Буше сказала Міссі нагадати їй також замовити детальний звіт щодо бюджету ЦРУ. У наступні кілька місяців вона запхає в сраку ЦРУ багато неприємних речей.

Цей образ змусив Буше кинути погляд через басейн на відчинені двері до спальні. Хвала Богу, її шортстоп37 і досі спав. Треба буде сказати водієві відвезти його до стадіону чи Малібу, або…

Рух. Доволі багато руху. З головного крила до басейну вийшло четверо чоловіків у супроводі управителя. Троє були в костюмах і білих сорочках із краватками, туфлях та авіаторських окулярах; один ніс портфель. Четвертим був Нейт, темноволосий і худий. На ньому була спортивна куртка поверх бавовняної сорочки, джинси і лофери. Буше дивилася, як вони прямують до неї через терасу. Її мозок, перегрітий і скаламучений, уловив ознаки небезпеки. Ким би не були ці бюрократи, вона повідриває їм яйця, не подарує їм цього вторгнення. Вони не дали їй часу набратися бойового духу.

— Сенаторе Стефані Буше, — сказав найстарший із трьох костюмів, — я спеціальний агент Чарльз Монтґомері з Відділу національної безпеки ФБР.

Він розкрив чорний гаманець і показав посвідчення. Його двоє колег зробили те саме, однак молодий Таб Гантер позаду них не поворухнувся.

— Вас заарештовано за ведення шпигунської діяльності на користь іноземної держави з порушенням Титулу 18 Зведення законів США, розділу 794(а) та 794(с) закону про боротьбу зі шпигунською діяльністю від 1917 року.

Буше поглянула на чоловіків, мружачись від сонця. Вона навмисно не закрила свою накидку, тож та вільно звисала з її плечей, злегка відкривши вигини маленьких грудей.

— Що ви маєте на увазі? — спитала вона. — Ви подуріли? Гадаєте, вам можна ось так вриватися до мого дому без попередження?

Міссі тихо сиділа за столом, дивлячись поперемінно то на чоловіків, то на свою начальницю.

— Сенаторе, я змушений попросити вас встати, — сказав агент ФБР. — Вам потрібно зайти в будинок і одягтися.

Він почав зачитувати правило Міранди і м’яко взяв Буше попід руку, щоб підняти її з шезлонга.

— Заберіть руки, — сказала Буше. — Я сенатор США. А ви, козли, лізете, куди не слід.

Вона повернулася до пухкенької Міссі, котра й досі нерухомо сиділа за столом. Міссі в уяві проглядала початок дня (півгодини синкопованих стогонів і волання з кімнати) і його продовження (ФБР заарештовує її начальницю). Задумалась, чим він може закінчитись.

— Міссі, сідай на телефон. Негайно зроби три дзвінки, — сказала Буше.

Монтґомері ґречно допомагав сенаторці звестися на ноги.

— Бігом, блядь, дзвони генеральному прокурору. Мені насрати, де він і що робить, він мені потрібен. Далі набери голову СКРК, у тій же справі, хочу поговорити з ним вже за п’ять хвилин. Тоді подзвони моєму адвокату і скажи чимдуж мчати сюди.

Буше повернулася до агентів ФБР, що оточили її півколом.

— Ваш бос із міністерства юстиції насадить вас на рожен, а мій адвокат потім підсмажить вас на багатті.

Міссі поспіхом зібрала папери, але один з агентів м’яко сказав:

— Даруйте, міс, але мені потрібно вилучити ці документи.

Міссі глянула спершу на агента, затим на свою начальницю і побігла до будинку.

Агенти ФБР провели Буше через терасу до головного крила будинку. У вітальні Буше рвучко висмикнулася з руки, що тримала її.

— Я ж сказала вам, вишкребкам, забрати від мене свої руки, — мовила вона. — Це неприпустимо, ви не маєте права звинувачувати мене. Які ваші підстави, де ваші докази?

Вона твердо підійшла до дивана і сіла. Тепер між її неприступною впевненістю і зарозумілістю стався розлом; вона