Ольга Обська - Як я стала королевою, Ольга Обська

Вона бачила, який біль завдає йому кожне її слово. Вона була вже зовсім близько до нього, щоб помітити, як болісно звужуються його зіниці після кожного її словесного удару.

— Як я міг наразити тебе на небезпеку?! Я б не пробачив собі, якби з тобою щось сталося, — він знову встромив кинджал у землю, але цього разу, схоже, лише для того, щоб звільнити руки. — Алісо… — він притягнув її до себе, — знала б ти, чого мені варто було наказати тримати тебе під вартою. Як гірко я каявся і шкодував, про те, що зробив, а потім знову переконував себе, що це найкращий вихід.

Давати зраднику обійняти себе? Як нерозумно! Вона ж зневажає його за підлість. Але їй знадобилося кілька болісних миттєвостей боротьби із собою, щоб відсторонитися.

— Навіщо тобі кинджал? — спитала Аліса, щоб щось спитати.

— Хотів викопати нарцис разом із землею, не пошкодивши цибулини та коріння.

— Навіщо? — здивувалася вона.

— Збирався віднести тобі квітку непошкодженою, щоб ти могла її зірвати і збулося твоє найзаповітніше бажання.

У Аліси мало серце не зупинилося від цього зізнання. Повітря вибило з легень.

— Еміліо… — її голос зірвався. — Я думала, ти хотів залишити мене тут силою, а ти навпаки… ти від початку планував добути нарцис для мене? — в очах зрадливо защипало.

Він знову притиснув її до себе.

— Ні, кохана, не брехатиму. Я не хотів тебе відпускати, — король говорив палко, торкаючись губами скроні. — Я сподівався, що зможу переконати тебе лишитися. Мені здавалося, нам просто трохи забракло часу. Якби у нас було ще кілька днів, ти б передумала зникати звідси. Я вирішив, що маю йти за нарцисом без тебе. Я розсудив, що позбутися боргу потрібно терміново, а ти, якщо мені все ж таки не вдасться тебе переконати, можеш повернутися додому і трохи пізніше. Але я жорстоко прорахувався. Виявилося, що нарцис лише один.

— Один? — у Аліси обірвалося серце.

— Один. Я ретельно перевірив все і більше не знайшов квітів.

Як же так? Це все змінювало.

— Хіба я міг його зірвати? Позбавити тебе можливості повернутися? Немає гіршої муки, ніж знати, що я не дав твоєму заповітному бажанню здійснитися. Тоді я придумав викопати нарцис із землею та принести тобі.

У Аліси груди пекло від шалених емоцій. Еміліо сьогодні неабияк завинив перед нею, але примудрився одним вчинком покласти цілий світ до її ніг. Він показав, що Аліса важливіша для нього, ніж він сам, ніж його обов'язок, ніж його бажання, ніж влада, ніж усе його королівство.

— Ось тільки коли викопував нарцис, я не врахував, яка свавільна моя королева, — Еміліо сумно посміхнувся, — вона прийшла за квіткою сама. Навіщо викопувати, коли ти можеш зірвати його зараз.

Він відступив на крок, даючи їй доступ до нарцису. Але раптом рвучко притиснув Алісу до себе.

— Я буду сумувати.

Його губи обпалили її губи стрімким загарбницьким поцілунком. Таким відчайдушним, що потемніло в очах. Мить найгостріших почуттів, і Алісу відпустили.

— Зривай.