Марк Логан - Віддана босу за борги, Марк Логан

30. Андрій

Дім великий. Величезний, сука! А мені здається, що саме цієї ночі стіни картонними стали. Охи та ахи мозок на кисіль перетворюють. Їхні стогони ріжуть нерви, і немов у вуха хтось голки вставляє. Довгі, до серця дістають. 

Головне, знав, що так буде. Адже знав, і все одно зробив. Ризикнув, зробив крок у прірву, а тепер почуваюся як риба, викинута на берег. Місця собі не знаходжу і повітря мало. 

А сенсу приховувати? Знову морозитися? І що далі? 

Тільки зрозуміти не можу, кого тепер ревную. А я, блядь, ревную. До зубного скреготу. Кістки ломить, м'язи горять, немов по венах не кров, а кислота тече. 

Нічне освітлення бісить ще більше. Постіль незручна, ніяк не можу влягтися зручно. Сон не йде. І не прийде, поки ці двоє не натрахаються. Ричу, підриваюся з м'якого ліжка й одразу до дверей. Відчиняю, вловлюючи стогони ще жорсткіші.

Впевнено крокую до кімнати і біля дверей зупиняюся. Впираюся чолом у байдуже дерево і чую свій пульс у вухах. І раптом чітко розумію, що моє серце стукає в такт його рухам. Пристрасть вени пече. Вони ж там двоє. Двоє людей, від яких серце галопом скаче.

— Ніхуя! Не піду! — ричу і б'ю кулаком у стіну. 

А вони навіть не чують. Навіть не зупиняються. Давлюся сміхом, Стас як з ланцюга зірвався. Вони вляжуться до світанку, чи ні?

Я не маю права ревнувати. І навіть розумію. Вони багато років прожили разом. А я поки що збоку. Це поки що! 

Скоро все закінчиться і вони зможуть виїхати. Але я не відпущу! З дому цього не випущу, собі залишу. І її. І його. Дурію від обох і рвати серце на частини не стану. Доб'юся свого. Такий уже я: якщо хочу чогось, то мене ніщо не зупинить. 

Спускаюся на перший поверх. Потрібно випити й заспокоїтися. Та й чутно там усе не настільки сильно. Якщо вже не судилося мені сьогодні поспати, то хоч із користю час проведу. Є ще кілька запитань, які я хочу для себе прояснити. І завмираю біля входу в кабінет. Двері прочинені, хоч я пам'ятаю, як зачиняв їх. Фігуру Шрама я і в темряві ні з ким не сплутаю, а тут світло горить. Притуляюся до стіни і спостерігаю. Хочу знати, що він робить.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно