Габріеле д'Аннунціо - Насолода

class="p1">Приблизне значення: Андреа Спереллі, гравер, присвячує цей твір тобі (лат.).

108

«Чорна манера» – техніка «чорної манери», або меццо-тінто – тип гравюри на металі.

109

Валентін Ґрін (1739–1813) – англійський гравер і видавець.

110

Джон Діксон (бл. 1740–1811) – ірландський гравер в техніці меццо-тінто.

111

Річард Ірлом (бл. 1742–1822) – англійський гравер, учень Джованні Баттіста Чіпріані. Вперше вжив голку при гравіруванні в техніці меццо-тінто, досягши незнаного доти контрасту та виразності зображення.

112

Джіроламо Франческо Марія Маццола, названий Парміджаніно (1503–1540) – італійський художник, знаковий представник маньєризму; один з перших митців ХVІ ст., хто вжив техніку офорта.

113

Маркантоніо Раймонді (1480–1534) – італійський гравер часів Ренесансу; заснував жанр гравюри-репродукції відомого твору.

114

Джеймс МакАрделл (бл. 1742–1822) – ірландський гравер.

115

Мається на увазі Ґвідо Рені.

116

Жак Калло (Каллотта в італійській версії) (1592–1635) – французький гравер, майстер офорта в стилі маньєризму. Дядько Клода Калло (1620–1687) – придворного художника трьох польських королів.

117

Паоло Тоскі (1788–1854) – італійський гравер і архітектор, один з найяскравіших представників мистецького життя Парми ХІХ ст.

118

Жерар Одран (1640–1703) – французький гравер по міді з відомої родини граверів Одранів; придвoрний гравер Людовіка ХІV.

119

Максиміліан І Габсбурзький, імператор Священної Римської імперії (1493–1519).

120

Картина Рубенса «Портрет пані Арундель зі своїм почтом», 1620 р.

121

Людовік ХІІ (1462–1515, на троні з 1498 р.) – названий «батьком народів» французький король, завойовник і реформатор. Прагнучи втримати за Францією Бретань, одружився другим шлюбом з Анною Бретонською, вдовою Карла VIII, отримавши на це дозвіл папи Александра VI.

122

Шинон – один з королівських замків на берегах Луари у місті Шинон, місце ув’язнення перед стратою останнього магістра ордену тамплієрів Жака де Моле та місце зустрічі Жанни д’Арк з майбутнім королем Карлом VII. Замок перейшов у ХVІІ ст. у володіння кардинала Рішельє.

123

П’єр де Бурдейль, відомий під іменем Брантом (бл. 1540–1614) – французький історик і біограф, чиї відверті описи придворного життя, його інтриг, підступів і таємних убивств користувались великою популярністю в Європі.

124

Символ Гермеса – невисока чотиригранна колона, що вивершувалась головою Гермеса, а згодом інших богів; в античну епоху слугувала здебільшого вказівниками на дорогах. Від ХVІ ст. використовувалась як паркова скульптура, ставши, зокрема, й прототипом атлантів.

125

Джованні Франческо Ґрімальді на ймення Болоньєзе (1606–1680) – італійський художник, гравер і архітектор, відомий, зокрема, своїми яскравими пейзажними розписами у римських віллах, у Луврі тощо.

126

Лука з Лейди, або Лука з Голландії – італьянізоване ім’я Лукаса ван Лейдена (1494–1515), нідерландського художника й одного з найбільших граверів Ренесансу, чия творчість розвивалась під впливом Дюрера. Часто запозичував мотиви своїх композицій у Маркантоніо Раймонді.

127

Сіджізмондо Пандольфо Малатеста (1417–1468) – визначний італійський кондотьєр, синьйор Ріміні та Фано, щедрий меценат, відлучений, однак, від церкви Папою Римським Пієм ІІ за безцеремонну політику та неморальне, в очах церкви, приватне життя. Цій постаті присвячена поема Езри Паунда «Пісні Малатести» (1923).

128

Ізотта дельї Атті (бл. 1432–1474) – аристократка, що стала коханкою Сіджізмондо Малатеста в юному віці, а далі його третьою дружиною. Правила Ріміні після відлучення Сіджізмондо від церкви. Крім медалей, на честь Ізотти (Ізольди) складалися твори, що входять у так звану «літературу Ізотти» (зокрема «Liber Isottaeus» – «Книга Ізотти»), де оспівувалася любов і обожествлялась жінка.

129

Авентіно – один із семи пагорбів Рима (разом з Кампідольйо, Вімінале, Палатіно, Квірінале, Челіо та Есквіліно), відомий своїми середньовічними церквами, Помаранчевим садом, Термами Каракалли, Великим Цирком (Чірко Массімо) – найбільшим іподромом Давнього Риму, де нібито відбулося викрадення сабінянок. За легендою, це не пагорб, а священний корабель тамплієрів, що має відчалити від Тибру та вирушити до берегів Святої землі.

130

Санта-Пріска (Присцилла) – одна з найстаріших римських церков, не збережена, однак, у початковому вигляді.

131

Сан-Джорджо у Велабро – церква, на місці якої, за легендою, Фаустул знайшов Ромула, засновника Рима, та його брата-близнюка Рема, вигодуваних вовчицею.

132

Форум Нерви – один з чотирьох імператорських Форумів Рима.

133

Прощання на свіжому повітрі (фр.).

134

«Cachoucha-Caprice in C op. 79» – твір німецько-швейцарського композитора і музиканта Йозефа Йоахіма Раффа (1858). «Качуча» – іспанський «демонічний вальс» на основі андалузького танцю з кастаньєтами.

135

Гіл (Гілас), персонаж давньогрецької міфології – красень-аргонавт, коханець Геракла; німфи його викрали та перетворили на луну. Свято на честь Гіла є вакхічним ритуалом з викликанням луни.

136

Церква Санта-Марія Новелла – одна з основних флорентійських церков, розташована на однойменній площі. Будівництво цієї першої у Флоренції готичної домініканської базиліки розпочалось у 40-х роках ХІІІ ст. Залюблений у неї Мікеланджело називав її своєю «дружиною». Тут уперше зібралися під час чуми у Флоренції семеро шляхетних пані і троє юнаків – протагоністи «Декамерона» Боккаччо.

137

Аньйоло Фіренцуола (1493–1543) – італійський письменник-гуманіст, відомий, зокрема, своїми творами, в яких оспівувалась краса жінок та шляхетність любовного почуття.

138

Доссо Доссі (справжнє ім’я Джованні Лютері) (бл. 1490–1542) – італійський художник, що працював у Венеції та Феррарі при дворі герцогів д’Есте. Картини його відзначаються оригінальними композиціями та багатством хроматичної гами.

139

Томас Ґейнсборо (1727–1788) – англійський графік, пейзажист і особливо портретист, що творив не ідеалізовані, а близькі до моделей портрети.

140

Жулі (Жульєтта) Рекам’є (1777–1849) – відома у всій Європі світська красуня, господиня знаменитого літературно-політичного салону, що став інтелектуальним центром Парижа доби Директорії та Першої Французької імперії.

141

Юстус (Джусто) Суттерманс (1597–1681) – фламандський бароковий художник-портретист; зокрема працював при дворі Медічі.

142

Тобі (лат.).

143

Тобі, Іпполіто, назавжди! (лат.)

144

Мічінг Маллеччо: ім’я коня – цитата виразу з шекспірівського «Гамлета»; «miching mallecho» – зло, що підкрадається.

145

Ось недосвідчений чоловік (лат.).

146

Немає сумніву (англ.).

147

Бідолашний хлопець! (англ.)

148

На острові Сан-Бартоломео знаходиться базиліка Сан-Бартоломео, де зберігаються мощі святого.

149

Слався, Риме, той, хто йде на смерть, вітає тебе! (Лат.) Цими словами гладіатори вітали цезаря, коли виходили на арену.

150

Я є всіма створіннями без винятку, й окрім мене, ніхто створінням не є