Ксандер Демір - Твоє ім'я, Ксандер Демір

— Гадаєш, це можливо?

— Ти повинен, Адаме. Ти ж обіцяв…

Я кивнув, більше для того, щоб не змушувати її повторювати це знову. Мені не хотілося розбивати її надію, навіть якщо я знав, що це ніколи не стане реальністю.

— Я не обіцяв, Меліссо.

Я відчував, як всередині мене наростає паніка. Хотілося просто втекти, сховатися від цього відчуття, що проникало в саму глибину душі. Але ноги не слухалися, а серце кричало, що я повинен залишитися, дізнатися більше. Чому вона так на мене впливає? Чому я не можу просто ігнорувати її, як інших?

— Даніелю? — з посмішкою промовила вона. І як би вона не намагалась бути щирою та впевненою, я бачив ті самі приховані емоції та почуття, які так сильно намагаюсь приховати зараз і я.

— Я давно хотів Вас познайомити із цим видатним чоловіком! Адаме, знайомтесь, це…

— Мелісса, — невпевнено сказав я, намагаючись посміхнутись. Глибокий вдих, і я змусив себе повернутися до реальності. Можливо, це просто випадковість. Можливо, доля грає зі мною, випробовує мою силу волі. — Вітаю Вас!

— Несподівано Вас зустріти тут, — так само невпевнено відповіла вона.

— Я ніколи не міг цього тобі обіцяти, Меліссо…