Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

рада, що ти його знайшла. Навколо мене створили такий ажіотаж через цю війну, але, якщо чесно, Паріс і Єлена були чарівною парою. І герої тієї війни зараз безсмертні — принаймні в людських спогадах. Любов могутня, Пайпер. Вона здатна поставити навколішки навіть богів. Я сказала це своєму синові Енею, коли він утік з Трої. Він думав, що зазнав невдачі. Уважав себе невдахою! Але поїхав до Італії...

— ...і став предком римлян.

— Саме так. Бач, Пайпер, мої діти здатні бути дійсно могутніми. Ти здатна бути дійсно могутньою, тому що моє походження єдине у своєму роді. Я ближча до початку світобудови, ніж будь-який олімпієць.

Пайпер спробувала пригадати народження Афродіти.

— Хіба ти не... народилась із моря? Стоячи на морській черепашці?

Богиня розсміялась.

— Цей художник Ботічеллі мав неабияку фантазію. Я ніколи не стояла на морській черепашці, дякувати богам. Але так, я народилась з моря. Першими істотами, що народилися від Хаосу, були Земля і Небо: Гея і Уран. Коли їх син, титан Кронос, убив Урана...

— Порізавши його на частини косою, — пригадала Пайпер.

Афродіта зморщила ніс.

— Так. Частини Урана впали в море. Його безсмертна сутність утворила морську піну. А з цієї піни...

— Народилася ти. Тепер я пригадую. Отже, ти...

— Остання дитина Урана, який був величнішим за богів- чи титанів. Отже, дивним чином я — найстарший Олімпійський бог. Як я вже говорила, кохання — могутня сила. А ти, моя дочка, здатна на значно більше, ніж просто бути вродливим обличчям. Тому ти маєш знати, хто пробуджує велетнів і хто здатен відчиняти двері в найглибші частини всесвіту.

Афродіта чекала, наче відчувала, як Пайпер повільно поєднує частинки головоломки, які утворюють жахливу картинку.

— Гея, — промовила Пайпер. — Уособлення землі. Вона наш ворог.

Вона сподівалась, що Афродіта скаже «ні», але богиня не відводила очей від вішалки з рваним обладунком.

— Вона спала цілу вічність, але зараз повільно пробуджується. Навіть сплячою вона могутня, а коли прокинеться... ми приречені. Ви повинні перемогти велетнів, перш ніж це трапиться, і змусити Гею повернутися до сну. Інакше повстання тільки почалося. Померлі продовжать воскресати. Чудовиська відроджуватимуться навіть з більшою швидкістю. Велетні сплюндрують колиску богів. І якщо вони це зроблять, полум’я охопить усю цивілізацію.

— Але ж Гея? Мати Земля?

— Не недооцінюй її, — застерегла Афродіта. — Це безжалісне божество. Вона підстроїла смерть Урана. Вона дала Кроносу серп і переконала його вбити власного батька. Поки титани панували над світом, вона мирно спала. Та коли боги перехопили владу, Гея пробудилась знову у всій своїй люті і подарувала життя новій расі — велетням, яким судилося знищити Олімп раз і назавжди.

— І це відбувається знову, — промовила Пайпер. — Повстання велетнів.

Афродіта кивнула.

— Тепер ти знаєш. Що робитимеш?

— Я? — Пайпер стиснула кулаки. — Що, на твою думку, я робитиму? Одягну гарненьку сукню і так улещу Гею, що вона повернеться до сну?

— Ох, якби ж це спрацювало, — відповіла Афродіта. — Але ні, тобі доведеться знайти власні сили і битись за те, що любиш. Як мої улюбленці Єлена і Парис. Як мій син Еней.

— Єлена і Парис загинули, — сказала Пайпер.

— А Еней став героєм, — відповіла богиня. — Перший видатний герой Риму. Сім найвеличніших напівбогів повинні об’єднатися, щоб перемогти велетнів, і ця спроба не матиме успіху без тебе. Коли дві сторони зустрінуться... ти станеш їх примирителем. Від тебе залежить, чекає на них дружба чи кровопролиття.

— Які дві сторони?

В очах Пайпер почало туманитися.

— Ти незабаром прокинешся, дитино моя, — промовила богиня. — Я не завжди сходжусь у думках із Герою, але згодна, що риск, на який вона зважилась, необхідний. Зевс тримав дві сторони окремо занадто довго. Тільки разом вам дістане сил урятувати Олімп. А тепер прокидайся, і сподіваюсь, тобі сподобається одяг, який я обрала.

— Який одяг? — запитала Пайпер, але сон розтанув у темряві.

XL ПАЙПЕР

Пайпер прокинулася за столиком на відкритій терасі кав’ярні.

На мить їй здалось, що вона досі бачить сон. Був сонячний ранок. Трохи вітряний, але сидіти на вулиці було приємно. За іншими столиками, балакаючи та попиваючи каву, сиділи велосипедисти, ділові люди та студенти.

Пайпер відчула запах евкаліпта. Потоки пішоходів минали повз витіюваті крамнички. Уздовж вулиці тягнулися вічнозелені кущі та квітучі азалії, наче про зиму тут нічого й не чули.

Інакше кажучи, вона була в Каліфорнії.

Друзі сиділи на стільцях навколо неї і вдоволено дрімали, склавши руки на грудях. На кожному був новий одяг. Пайпер подивилася на себе, і їй перехопило подих.

— Матінко!

Вона крикнула голосніше, ніж хотіла. Джейсон здригнувся, ударившись колінами об стіл, і всі прокинулися.

— Що? — випалив Хедж. — Кого відлупцювати? Де?

— Падаю! — Лео схопився за стіл. — Ні ... не падаю. Де ми?

Джейсон кліпнув очима, намагаючись збагнути, що відбувається. Він втупив очі на Пайпер і видав такий звук, наче захлинувся.

— У що ти вдягнена?

Пайпер, певно, зашарілась. Вона була вдягнена в бірюзову сукню, яку бачила уві сні, чорні легінси і чорні шкіряні черевики. На руці був її улюблений браслет з підвісками, хоч вона і залишила його вдома в Лос-Анджелесі, а на плечах — лижна куртка, яку подарував тато. І все це дивним чином чудово пасувало одне до одного. Вона дістала Катоптріс: судячи з відображення в лезі, над її волоссям теж хтось попрацював.

— Це нічого. Це моя... — вона пригадала застереження Афродіти не згадувати, що вони говорили. — Це нічого.

Лео посміхнувся.

— Афродіта нападає знову, га? Ти будеш найкраще вдягненим воїном у місті, королево краси.

— Агов, Лео. — Джейсон підштовхнув його ліктем. — Ти на себе давно дивився?

— Що? Ох...

Кожному з них наче створили новий імідж. На Лео були штани в тонку смужку, чорні шкіряні туфлі, біла сорочка без комірців, підтяжки, пояс для інструментів, сонцезахисні окуляри від «Рей-Бен» та м’який капелюх із загнутими догори краями.