Тетяна Гуркало - Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало

Він себе вже згадав і тепер висів у ніде, як медуза в морській воді, чекав, поки бог-лис поділиться силою, поки ця сила вбереться і стане його. І навіть не ворушився, не намагався ворушитись. Сенсу воно поки що не мало. Проте можна було подумати і все розпланувати. За кроками. Тому що другого шансу так чи інакше, але швидше за все не буде. І перший упускати не можна. І треба все зробити швидко. Тому що демон, звичайно, розуміє туго, але якщо зрозуміє…

Мало що він зробить. Добре, якщо висмикне додому Івіля, щоб посилитись і гарантовано вбити людину зі страшним мечем. Але може зробити щось гірше. Тому що цей демон, як грудка бруду, прилип на мідний диск, котрий висить на товстій нитці, що вібрує на вітрі. І він не дає диску прийти до рівноваги, перекошує його на один бік. А якщо ще й почне смикатися...

Ні, диск він не зруйнує, не настільки він сильний, навіть з Івілем, який стабілізує його і резонує з ним же. А ось нитку обірвати може. Просто вирве її з лапок бога-лиса. І тоді те, що диск буде якийсь час цілий, вже перестане мати значення. Тому що часу цього буде небагато.

А погано те, що меч ще більше порушить рівновагу, він надто важкий для цього світу.

У цьому лис мав рацію.

Тож часу зовсім мало. І ще менше його буде, коли в руках нарешті виявиться зброя. Причому, в руках, незвичних до цієї зброї.

І це саме погане.