farculitsa - Відроджені з Попелу, farculitsa

Ріоталі хотів підняти погляд на друга, але йому не вистачило сміливості.

— Вони досі сняться мені. І я заслужив це, я знаю. Я це зробив. Це зробив я.

Юндер опустився навколішки перед кріслом, в якому сидів король. Низько схилив голову і лишився стояти так.

— Це моя провина, мій королю. Я казав це тоді, я кажу це і зараз. Ви мусите покарати мене за мою помилку.

— Ти знову обрізав волосся. — Ріоталі потягнувся вперед і торкнувся пальцями його голови. — Мені подобалось твоє волосся.

Юндер підняв голову, і король нахилився нижче так, що тепер їхні обличчя були на одному рівні. Генерал спробував відсторонитись, але Ріоталі міцно тримав за волосся.

— Я віддав тобі все, що міг дати як король. Натомість я прошу лише вірності.

Його погляд сковзнув нижче, на губи Юндера, на ключиці під розстібнутими ґудзиками сорочки. Ріоталі відсмикнув руку, відвернувся.

— Ти можеш йти, Юндере.