Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

Як з'ясувалося, монстри під виглядом босоногих дітей перевершували монахів-воїнів не тільки у швидкості та силі. Осколки Мари були підступні й краще скоординовані. Вони лише вдавали, що відступають углиб замерзлого моря.

Поки послідовники Слива гнали тільки вперед, демони-діти, що тікали, змогли розтягнутися в тонкий півмісяць.

Чудовиська по краях півмісяця зменшили темп, і півмісяць став нагадувати клешню, що поступово зачиняється навколо "косяка" монахів.

Стратегія маленьких виродків полягала у створенні "хороводу", усередині якого вони замкнуть усіх або більшість із послідовників Праведного Слива. Хоровод нівелює чисельну перевагу зелених монахів і таким чином дасть змогу знищити кістяк чернечого воїнства.   

Монах із корабельним якорем зрозумів задум породжень Мари раніше за всіх і тут же побіг запобігати оточенню послідовників Праведного Слива на лівому фланзі. Підпорядковані якорю монахи Святого Вінчі залишилися боронити сушу, як їм і було велено раніше.

- Їх оточують! - вголос обурився Олег. - Ми побіжимо праворуч! Усі разом, за мною! - скомандував він, і фіолетові роби в супроводі Гуана з храму Святого Ігуана вже поспішали прикривати правий фланг.

Лід був слизьким. На бігу Олег кілька разів ледь не впав на спину, але в останню мить завжди вирівнювався. Вага важкої булави на плечі аж ніяк не допомагала балансувати на льоду.

Ряди чудовиськ не переставали рідшати, але втрати серед послідовників Слива також зросли.

Стоячи на суші, Олегу загрожувало тільки пророцтво Брехуна, коли послідовники Слива самі прирекли себе. Всі вони скоро помруть, незалежно від результату битви. Навіщо ж захищати цих фанатиків?

А що, якби Дінг-Тхонг залишав ченцеві не день життя, а рік?

Не прям цілий рік, а всього місяць?

Чотири тижні - це чимало. Може, всього один тиждень?

Тоді вже не тиждень, а один день?

Одну годину.

Ось і Олег не шукав місця, де проводити цю слизьку лінію.

Кожен вибір у житті людини може виявитися цукеркою під назвою Дінг-Тхонг. Навіть вибір, який ми відмовляємося робити.

Позаду стрімкого "косяка" з монахів, товстуни їхнього храму Святого Ігуана шукали тяжкопоранених послідовників Слива.

Сірі ченці підбирали тільки тих, хто ще дихав, а живі монахи в зеленому як могли перешкоджали своїй евакуації. Незважаючи на опір фанатиків, бродячі монахи Ігуана все одно відтягували поранених назад до берега.

Огрядні монахи в сірих робах були здатні брати відразу по кілька поранених, зручно затискаючи їхні тіла у себе під пахвами.

Допомоги від сірих роб Святого Ігуана на всіх не вистачало. І ті поранені послідовники Сліва, хто ще міг повзти, повільно, але наполегливо йшли за "косяком" у бік битви.

Днів зо два тому Олег і подумати не міг, що з ним по землі можуть ходити люди на кшталт послідовників Праведного Слива. Олегу все ж вистачало розуму не змішувати розум і віру, тож і розуміти шлях послідовників Слива він не намагався.

Фіолетова дружина Олега нарешті дійшла до правого флангу. Напір і безстрашність послідовників Слива передавалися повітрям і заражали бойових монахів храму Мари й Олега попереду них.

Породження Мари не відчували радості від приходу ворожого підкріплення. На вістрі "клешні", що закривалася, один із дітей-демонів захотів розібратися з усіма фіолетовими робами по-швидкому.

Олег замахнувся, щоб ударити виродка в повітрі, але дружні списи спіймали монстрика раніше. Один зі списів розбився об дитячу шкіру, але решта прямо впилися в тіло цього породження Мари.

Дрібне чудовисько висіло на ступінчастих піках і своєю панікою тільки глибше себе на них насаджувало.

Дитина-демон мала намір грюкнути в долоні, щоб позбавити монахів-воїнів їхніх вушних перетинок і очей, але в останню мить Олег підставив поміж його рук колючу булаву.

Демоненя розворотило свою ручку об шип Хільді й перетворило її на висячу культю. Гуан влучно вмазав цьому ж породженню Мари посохом у ніс, забиваючи перенісся всередину його черепашки.

Ще кілька гострих випадів у голову і груди остаточно добили виродка.

- Дивовижно, - з задишкою говорив Олег. - Повторимо це ще раз сто і справу зроблено.

Через зелені коміри і чорні обличчя послідовників Праведного Слива, на протилежному фланзі Олег помітив самотню жовту робу. Широкоплечий монах повільно махав своїм якорем, відганяючи назад породження Мари. Він поодинці прикривав зеленим робам їхній лівий тил.

Спритні діти-демони легко ухилялися від помахів якоря і навіть отримували задоволення від цієї нехитрої гри.

Особливо сміливе демоненя вичекав момент, коли чемпіон Святого Вінчі махне якорем з розмаху, і по завершенню замаху "дитина" стрибнула на монаха в жовтому.

Чемпіон жовтих роб кинув свій якір на лід і зустрів виродка, що летів на нього, голим кулаком. Удар відкинув цього демоненя назад, але інші осколки Мари не змусили себе довго чекати. Один за одним поганці стрибали на самотнього монаха в жовтому.