Джеймс Аллен - Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання. Наполеон Гілл. Думай і багатій. Лао Цзи. Дао-де-цзин. Джеймс Аллен. Як людина мислить

Нарешті, він вирішив взяти справу у свої руки. Одного разу вдень, коли він залишився вдома зі слугами, він виліз на вулицю через кухонне вікно і вирушив на зустріч пригодам. Він позичив шість центів у сусідського шевця, купив на них газет, розпродав їх, на виручені кошти купив ще, і продовжував так до пізнього вечора. Підрахувавши свій денний заробіток, він повернув борг своєму «кредитору», і в результаті мав чистого прибутку на суму сорок два центи. Коли ми ввечері повернулися додому, він вже був у ліжку. Він спав, стискаючи в кулачку зароблені гроші.

Мати глянула на монети і розплакалася. Що за дивна реакція! Ридати над першою перемогою сина мені здавалося зовсім недоречним. Моя реакція була зворотною. Я від душі сміявся, бо знав, що моє прагнення прищепити дитині вміння вірити в себе виявилося успішним.

У цьому першому діловому досвіді його мати бачила маленького глухого хлопчика, який вийшов на вулицю і ризикував життям, щоб заробити гроші. Я ж бачив сміливого, амбітного, впевненого у собі маленького чоловіка, чий дохід був більш ніж стовідсотковим, тому що він зайнявся бізнесом за власною ініціативою і переміг. Все це мене тішило, бо я знав, що він довів, що відтепер винахідливість і відвага будуть супроводжувати його все життя. Подальші події тільки підтвердили це. Коли його старший брат хотів чогось, він лягав на підлогу, дригав ногами і руками, канючив — і в підсумку отримував своє. Коли ж цей «маленький глухий хлопчисько» чогось хотів, він вигадував чіткий план заробітку грошей, а потім йшов і купував собі, що хотів. Він і донині так робить! Воістину, мій власний син навчив мене тому, що фізичні вади можна перетворити на трамплін, який підкине вас до гідної мети, якщо тільки ви не будете сприймати їх як перешкоди і використовувати в якості відмовок і виправдань своїй немічності. Маленький глухий хлопчик закінчив середню школу і коледж, навіть не чуючи своїх вчителів, за винятком випадків, коли вони голосно кричали з близької відстані. Він не ходив у школу для глухих. Ми НЕ дозволяли йому ВЧИТИ МОВУ ЖЕСТІВ. Ми вирішили, що він повинен жити нормальним життям і спілкуватися з нормальними дітьми, і ми не відступали від цього рішення ні на крок, хоча воно і коштувало нам багатьох гарячих суперечок зі шкільними чиновниками.

Коли він навчався у середній школі, він спробував носити електричний слуховий апарат, але він йому не допомагав. Ми вважали, що це було пов'язано з операцією, якої наш син зазнав у шестирічному віці, йому прооперували одну сторону голови і виявили, що там не було ніяких ознак природного слухового механізму.

Під час його останнього тижня у коледжі (через вісімнадцять років після операції) відбулося дещо, що ознаменувало поворотний момент в його житті. Так сталося, він отримав інший електричний слуховий апарат, який його попросили випробувати. Але він не поспішав тестувати його через минуле розчарування в аналогічному пристрої. Врешті-решт він все ж взяв його недбало, надів на голову, підключив батарейку і… вуаля! Немов помахом чарівної палички його довічне прагнення нормально чути стало реальністю! Вперше в житті він чув практично так само, як і будь-яка людина з нормальним слухом. «Шляхи Господні несповідимі, чудеса трапляються».

Сповнений радості, він кинувся до телефону, подзвонив матері і прекрасно почув її голос. Наступного дня він вперше почув голоси своїх професорів у класі! Раніше він міг чути їх тільки коли вони кричали, та ще й з близької відстані. Тепер він чув радіо. Вперше в житті він міг вільно спілкуватися з іншими людьми без необхідності говорити голосно. Воістину, світ для нього змінився.

Ми відмовилися змиритися з помилкою Природи, і завдяки наполегливому бажанню змусили Природу виправити цю помилку, використовуючи доступні нам практичні засоби.

БАЖАННЯ почало втілюватися в життя, але перемога ще не була повною. Хлопчику все ще потрібно було знайти чіткий і робочий спосіб перетворити свій фізичний недолік в рівнозначне надбання.

Ледве усвідомлюючи важливість того, що вже було досягнуто, сп'янілий від радості нещодавно відкритого світу звуків, мій син написав лист виробнику слухового апарату, з ентузіазмом описуючи свій неймовірний досвід. Щось у його листі дійсно вразило компанію-виробника, і мого сина запросили до Нью-Йорка. Коли мій син приїхав, його повели на екскурсію по фабриці, і під час розмови з головним інженером, розповідаючи про свої відчуття і про те, як змінився його світ, в його голові промайнуло передчуття, ідея, натхнення — називайте це як хочете. Саме цей імпульс думки перетворив його нещастя на надбання, ознаменувавши, що з цього моменту доля сторицею компенсує всі його страждання як у вигляді грошей, так і у вигляді особистого щастя.

Суть цього імпульсу думки полягала в наступному: йому спало на думку, що він міг би допомогти мільйонам глухих людей, які ще не використовують слухові апарати. Якби він тільки міг знайти спосіб розповісти їм свою історію, розповісти, як змінився його світ. У цей момент він прийняв для себе рішення присвятити залишок свого життя допомозі слабочуючих людям.

Цілий місяць мій син провів за дослідженням і аналізом маркетингової системи виробника слухового апарату. Він розробив цілу систему спілкування зі слабочуючими людьми в усьому світі з метою розповісти їм про «Інший чудовий світ», який відкрив йому слуховий апарат. Він написав дворічний план, заснований на його висновках. Коли він презентував свій план, йому відразу ж дали посаду у компанії для реалізації його амбіцій. Чи уявляв він тоді, тільки починаючи свій шлях, що подарує надію і полегшення тисячам глухих людей, які без його допомоги так назавжди і залишилися б приреченими на глухоту?

Незабаром після того, як він почав працювати на виробництві слухових апаратів, він запросив мене відвідати заняття, які проводила його компанія з метою навчання глухонімих чути та говорити. Я ніколи ще не чув про таку форму навчання, тому, зізнаюся вам, ставлення моє було трохи скептичним. Але мій скептицизм був марним. Ці заняття розширили моє бачення щодо того, що я колись робив, щоб пробудити і укоренити у свідомості мого сина БАЖАННЯ нормально чути. Я бачив, як глухонімих дійсно вчили чути та говорити, застосовуючи той самий принцип, який я використовував понад двадцять років тому, щоб врятувати мого сина від одвічної глухоти. Таким чином, завдяки такому дивному повороту Колеса Долі, моєму синові Блеру і мені судилося допомогти глухонімим