Мар'яна Доля - Новенька, Мар'яна Доля

10

Коли вони переступили поріг Романової квартири, хлопець показав Лізі,  де знаходиться ванна кімната, щоб вона могла помити руки, які забруднилися при падінні. Вмившись та причесавшись, дівчина поглянула на себе в дзеркало. Що ж, вона не така вродлива, як Кіра, але зараз Лізі уже зовсім не хотілося бути кимось іншим.

Вона вийшла в коридор і почула, як Поліна докоряє братові:

 — Я так і знала, що ти забудеш сходити в магазин. У нас немає з чого готувати вечерю!

 — Он картопля є, зараз зварю в мундирах, — сказав хлопець.

 — Мені набридла картопля!

 — Можна зробити деруни, — сказала Ліза. — Ти любиш деруни?

 — О, я їх обожнюю! — вигукнула мала. — Але Ромчик мені їх не готує.

 — Еге, там треба терти бозна-скільки картоплі на тертці, — Роман знизав плечима. — Я не готовий до таких трудових подвигів!

 — А ми зараз усі втрьох візьмемося, і швиденько все залагодимо. — усміхнулась Ліза.

Вони й справді хутко натерли картоплю та цибулю, додали яйце, сіль, борошно —  і вже за кілька хвилин на сковорідці шкварчали рум’яні та запашні деруни.

Що дивно, Ліза зовсім не заморочувалася тим, що в цій страві багато калорій, і вона може погладшати. Всі троє весело наминали картопляні млинчики, беручи їх з тарілки прямо руками та вмочаючи в сметану.

Час за розмовами та жартами минув так швидко, що Ліза й не зоглянулася, як їй уже треба було йти на автобус. Поліна виміряла її зап’ястя, аби знати, якого розміру робити браслет, і вже обклалася резиночками, підбираючи до нього кольорову гамму.

 — Я тобі завтра через Ромку  обновку передам! — гукнула вона, коли Ліза попрощалася з новою маленькою подругою, перш ніж вирушати на зупинку.

 — Зачекай, я  тебе проведу, — раптом сказав Роман.

Поки вони спускалися сходами, то обоє мовчали.

А потім хлопець промовив:

 — Добре, що я не брав участь у тому експерименті!

 — Чому? Він досить цікавий, — не погодилася Ліза. — Але, мабуть, підходить не для всіх. Бо хто спроможний поставити себе на місце іншої людини, той і без віртуальної реальності це зробить.

 — А хто думає завжди тільки про себе, той, перевтілишивсь у когось іншого, лише нашкодить йому, — продовжив Роман. — Тому краще мати свою власну голову на плечах, а не жити чуже життя.

 — І все-таки, я винесла з цього проекту головне: не потрібно нікому заздрити. Бо може здатися, що людина вся “в шоколаді”, а насправді у неї повно скелетів у шафі!  — роздумувала на ходу Ліза.

 — Що, і в тебе  є такі “скелети”? — піддражнив її Роман.

 — Ні, в моєму житті немає нічого цікавого… Ніхто навіть не звернув би увагу, якби я раптом десь зникла. Хіба батьки...

 — От через те ніхто тебе й не помічає, що ти сама про себе не найкращої думки, — рішуче сказав Роман. — З цим треба щось робити, бо так об тебе й витиратимуть ноги ті, хто нахабні і люблять кпинити з інших. 

 — Я спробую… — невпевнено сказала Ліза. — Але не знаю, чи в мене вийде…

 — Вийде, де ти дінешся… А он і твій автобус!

І справді з-за повороту вулиці з’явився жовтий автобус, неквапливо під’їхав до зупинки та розчинив дверцята перед Лізою.

 — Дякую, що провів! До завтра! — усміхнулася дівчина.

 — Я тут подумав… Ти, якщо хочеш, завтра сідай зі мною, я все одно зараз сам за партою…

 — Добре.

“Дивно, чому я досі не помічала, що в Романа така симпатична посмішка,” — думала Ліза, сидячи біля вікна в автобусі та махаючи  своєму новому другу. 

Автобус швидко виїхав за межі міста, за вікном пролітали поля та невеликі гайки. Скоро вона буде вдома, а завтра — знову до школи. Проте уперше за ці два місяці Ліза зрозуміла, що вона чекатиме нового дня з нетерпінням.

Адже попереду стільки всього цікавого.

І життя насправді прекрасне, навіть якщо ти новенька.

А контрольну з інформатики вона й сама якось напише...

 

Шановні читачі, сподіваюся, вам  було цікаво читати цю книгу. Буду дуже вдячна, якщо ви поставите зірочку та додасте її в свою бібліотеку - це підвищить рейтинг  оповідання та допоможе більшій кількості читачів дізнатися про нього!

А також запрошую завітати до мого нового твору  -- "Троє в будинку, не рахуючи дитини". Це дуже цікава і емоційна історія, яка, сподіваюся, вам сподобається! Оновлення виходять щодня. 

Бажаю приємного читання і гарного настрою! 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Еротика 186802 Колишній Ульяна Соболева 538585 Сучасна проза 237321 Геніальна дурепа Інна Камікадз 401018 Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 897455 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно