merrystuart - Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника., merrystuart

Розділ 10 Товариш у горщику.

- Невже спадкоємиця роду Оуен, боїться темряви? - Іронічно прошепотів світловолосий ректор.
Не бажаючи відповідати лиш відвела погляд убік. Знову взявшись за трапезу.
- Ну справи ... - сердито пробурчав декан.
В мені різко прокинулося бажання піднятися та піти. Так, боюся. І що? Допустимо я маг світла, маю сильний дар. Але пітьми... дуже боюсь. Ще з дитинства, коли батько замикав мене у темній кімнаті, щоб пробудити мій дар. Іноді на довгий час замикав. Від того і страхи, від того і дар настільки потужний, як мені здається, хоч я можу й помилятися. У батька теж сильний дар і він один із найсильніших світлих магів королівства. Я тільки тихо зітхнула відсуваючись від темного мага, що сидів поруч. Тому пробурчала:
- Темряву не варто недооцінювати.
- Скоро страхів не буде, - заспокійливо прошепотів Тіос. - Я тобі обіцяю, що тобі сподобається пітьма. Але це не означає, що вся пітьма хороша.
- Знаєте, леді Світанія, життя непередбачуване.
Ми всі обернулися, що раптом підійшов до нас орк.
- Навіть коли все заплановано, навіть якщо ваш родовід ідеальний, але ви не любите. І ви відчуваєте лише маленьку іскру бажання. Незабаром з іскри може з'явитися велике полум'я, яке допоможе розпалити кохання. Але це все залежить від чоловіка. А може все згаснути відразу. З'їжте десерт мила і пливіть за течією. Час все розставить на свої місця.
Орк поставив біля мене, повітряний ніжно-рожевого кольору десерт з маленькою вишнею нагорі. Середніх розмірів біла тарілочка плавно підпливла й опустилася переді мною. Афія знову надувши щоки забубоніла про закоханих орків, а я із задоволенням накинулася на принесений їм дар.
Після першої ложечки кисло-солодкого крему, я вже була готова погодитися з усім на світі. Одночасно киваючи та згадуючи про свої тренування.
- Афі! - Несподівано прорізав зал скрипучий старечий неприємний жіночий голос, і ми з сусідкою переглянулися.
Пригадую цю головну відьму. Намучився ж із нею мій батько. Тепер навіть про десерт забула, протяжно зітхнувши. Мені здалося що я влипла, я ж не татусь. Добре, що ця не руда, а сива. Але від цього мені не було легше.
- І не сподівайся, що я тебе захищатиму!
Голос наближався, а ми одночасно з сусідкою втягнули голови в шиї. Чоловіків що сиділи поряд ця ситуація, мабуть, зовсім не турбувала.
- Ти знаєш, навіщо вас заселили разом? Щоб ти, Афі, нарешті знайшла собі союзницю! А ти за якихось кілька днів примудрилася налаштувати її проти себе і навіть фамільярна свого втратила!
Шипіла стара відьма схилившись на свою мітлу, вкриту сріблястими рунами по тримачу палиці.
- Твоєму вихованцю зчитали пам'ять і він направлений у в'язницю порушників, за статтею навмисної шкоди союзнику іншого королівства.
Афія в паніці бігала поглядом по залі.
- А тепер скажи мені, люба Афінаріє Арнаскі. Як ви примудрилися зашкодити феї?
Тепер я скрикнула підірвавшись зі свого місця. Фея в моєму горщику з квітами, а я її водою напуваю. Вона ж світло любить! І якщо у стані гілочки, і кількох листочків. То її самопочуття вкрай важке.
Кілька секунд вистачило, щоб я вилетіла зі швидкістю світла зза столу і залу викладачів. Через пару хвилин, я вже гріла горщик і листя своїм світлом, протяжно зітхаючи.
- Жива? - Перепитала мене десь поруч сусідка.
- Ага. Тільки не ворушиться. А має хоча б смикнутися! - Констатувала я факт.
- Треба її якось розворушити. Можливо знову скинемо зі столу? – Запропонувала відьмочка.
- Я тобі скину, що кісток не збереш!- Насварила стара відьма. - Не вистачало ще щоб тебе в темницю посадили.
Скрипіла зігнута стара відьма у дверях кімнати.
- У царстві Фарніст зараз проблеми та вони прибули до нашої імперії за допомогою. Дорогою на них багато разів нападали. Принцесу фей хочуть заміж видати за принца загарбника, щоб народ мовчав. Де ця принцеса ніхто не знає. Чує моє серце, що вона у ваших долонях, леді Оуен.
- Сумніваюся, - розглядала я звичайні листочки. На вигляд якийсь бур'ян із чотирма листками. Колюча гілочка і м'який пушок по листі щільно покривав всю рослину.
- Багато возів було надіслано з королівства фей. Майже всі вони були перехоплені. Фей спіймано. Але серед полонених поки що немає принцеси. Тому народ не занепав духом і досі бореться. Ми можемо лише допомогти, захищаючи кожну фею, яка на нашій території. А вашого фамільяра леді Арнаскі, вважають союзником ворожого царства. Сподіваюся його не уб'ють, - простогнала старенька.
- Мадам Грюсе, - застогнала ледь не плачучи сусідка.
- Не плач, дитино, ми спробуємо вирішити цей конфлікт. Декілька паперів підпишете дівчата і повернуть тобі фамільяра, я сподіваюся.
Подумки здригнулася згадуючи про хитрість відьом та їх брехливість. А потім відповіла:
- Якщо батько дасть згоду, я теж не відмовлю!
Нехай із цією старою відьмою він сам розбирається. Стара тільки зашипіла. Мабуть, і вона з батьком намучилася.
- Я поговорю з главою сім'ї Оуен. Афінаріє, я направила вашу помічницю назад, додому. Сподіваюся ручки не відваляться, коли будете прибиранням займатися. - Вискалилася відьма, викрикуючи з порога. Поступово віддаляючись коридором. Моя сусідка, кулею вискочила за нею.
- Ти реагуєш на мене, - прошепотів чоловік, що присів поруч.
Рослина в моїх руках ніби на підтвердження його слів затремтіла.
- Жива...- полегшено видихнула.
- Звичайно, жива, - прошепотів Тіос повільно схиляючись до мого обличчя.
Я мимоволі завмерла, не сміючи поворухнутися. А чоловік, посміхнувшись, торкнувся кінчиками пальців волосся, що вибилося, з моєї тугої зачіски. Один легкий помах його руки й волосся розсипалося на мої плечі. Внутрішня напруга, була викликана його близькістю та з кожною миттю зростала. А я намагалася заспокоїти серце, що сильно билося в цей момент.
- Бачиш? - Піддавшись ще ближче прошепотів він одними губами. - Постав рослину на стіл або на підлогу, - невдоволено прошепотів чоловік. Начебто це не чарівна істота, а справді якийсь бур'ян у горщику.
- Ні, - рішуче відповіла, сильніше притягуючи до своїх грудей невеликих розмірів горщик.
Тепер він здавався дуже маленьким. Бо тільки горщик перегороджував мене від неприпустимої близькості до чоловіка.
- Як знаєш, - прошепотів мені прямо в вуста охоплюючи своїм диханням. І я заплющила очі, відчуваючи його гаряче дихання на своєму обличчі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно