Вільям Шекспір - Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір

безперечно, природний і очевидний висновок,- скажи, хто стоїть найближче до такої фор-туни, як не Кассіо? Це вельми красномовний проноза, якому вистачає совісті під чемними і галантними манерами приховувати хіть і свої таємні, огидні, розпусні бажання. Ніхто, ніхто інший! Це витончений і спритний проноза; він ніколи не прогавить нагоди; він уміє карбувати й пускати в обіг різні чесноти, хоча справжніх не мав зроду. Пекельний проноза! До того ж цей проноза вродливий, молодий і має всі ті ознаки, що на них дурість і зелені голови так люблять задивлятись; викінчена, огидна тварюка; і його вплив уже відчула ця жінка.

 

Родріго

Я не можу цьому повірити: в неї така благословенна душа.

 

Яго

Благословенна дуля! Адже вино, яке вона п’є, вичавлене з винограду; якби вона була благословенною - ніколи б не покохала мавра. Благословенна лемішка! Чи ти не бачив, як вона гладила його долоню? Чи ти цього не помітив?

 

Родріго

Так, помітив; але то була звичайна чемність.

 

Яго

Ні, то хіть. Щоб я оцієї руки позбувся, коли ні! Це оглав і темний пролог до історії розпусти і безсоромних думок. Вони так зближали свої уста, що їхнє дихання змішувалося. Паскудні думки, не що інше, Родріго! Коли така взаємність торує шлях, то скоро вони візьмуться до головного - до плотських утіх… Тьху!.. Отже, синьйоре, дозвольте мені керувати вами: адже я привіз вас із Венеції. Станьте сьогодні вночі на варту разом із солдатами. Я все влаштую. Кассіо вас не знає. 7 Я буду недалеко. Знайдіть якусь нагоду, щоб розсердити Кассіо,- чи голосною розмовою, чи то глузуючи з його військової дисципліни, чи в якийсь інший спосіб, який вам пошле нагода.

 

Родріго

Гаразд.

 

Яго

Синьйоре, він запальний і гарячий у гніві. Дуже можливо, що він ударить вас палицею. Спровокуйте його, щоб він це зробив, бо того мені буде досить, щоб збунтувати жителів Кіпру, а втихомирити бунт можна буде, тільки усунувши Кассіо. Так знайдете ви найкоротший шлях до здійснення ваших бажань, а засоби до цього будуть у моїх руках. І коли ми усунемо в такий найвигідніший спосіб перешкоду, то ніщо більше не заважатиме нашому успіхові.

 

Родріго

Я виконаю все, якщо ви влаштуєте зручну нагоду.

 

Яго

Ручуся за це. Приходь трохи згодом до цитаделі, а я тим часом маю перевезти його речі на берег. Бувай здоров!

 

Родріго

До побачення.

(Виходить)

 

Яго

Що Кассіо закоханий - я вірю;

І що вона закохана взаємно -

То і можлива, і природна річ.

Мавр,- хоч його терпіти я не можу,-

Людина чесна, ніжна, і шляхетна;

Гадаю я, що Дездемоні з нього

Чудовий буде муж. І я також

Її люблю; не те щоб плотським чином

(Хоч я й такого не чужий гріха),

Але тому почасти, що бажаю

Йому помститись. Маю я підозру,

Що сластолюбний мавр не раз скакав

До мене в постіль шлюбну. Думка ця

Моє нутро гризе, немов отрута...

Лише тоді я угамую душу,

Коли сквитаюся із ним за все:

Жоною - за жону. Якщо ж не вийде -

Я ревнощі у ньому розпалю

Такі жагучі і такі страшні,

Що їх зцілити розум не зуміє.

Щоб досягти цього,- аби той пес,

Якого я держу на мотузку,

Венеціанець той, не напсував,

Щоб не зірвавсь він передчасно,- я

Мікеле Кассіо візьму на повід

І так його знеславлю перед мавром,-

Бо щось мені здається, ніби й він

Із ковпаком моїм нічним знайомий,-

Що дякувать мені ще буде мавр,

Мене любитиме і нагородить

За те, що я зроблю його ослом

І оберну в нім спокій у шаленство.

Це поки що самі надії смілі,-

Лукавство виявиться лиш на ділі.

(Виходить)

 

СЦЕНА 2

 

 

Вулиця.

Входить герольд з наказом; за ним - юрба.

 

Герольд

Наш благородний і доблесний генерал Отелло бажає, щоб з нагоди щойно одержаних певних звісток про цілковиту загибель турецького флоту всі святкували цю подію - хто танцями, хто вогнями, як кому заманеться. І хай кожен розважається, і хай усі бавляться, бо, крім цієї радісної події, генерал святкує ще й своє одруження. На те є його воля, щоб оголосити це привселюдно. Всі зали палацу відчинено, і в них кожен може вільно бенкетувати від п’ятої години вечора до одинадцятої. Хай небо благословить острів Кіпр і нашого благородного генерала Отелло!

(Виходить)

 

СЦЕНА 3

 

 

Зала в замку.

Входять Отелло, Дездемона, Кассіо та почет.

 

Отелло

Мікеле добрий, ви цієї ночі

Самі доглянути повинні варти.

Ми мусимо подати добрий приклад,

Аби веселощі не вийшли з міри.

 

Кассіо

Вже ж Яго знає, що робити треба

Одначе хоч надійний він, я сам

Все перевірю.

 

Отелло

Яго дуже чесний.

Мікеле, на добраніч! Завтра рано

Я з вами маю говорити.

(До Дездемони)

Люба,

Торг завершився. О моя кохана,

Прийшла щаслива мить - за всі труди

На нас чекають чарівні плоди!

Ходімо ж! На добраніч!

 

Отелло, Дездемона й почет виходять.

Входить Яго.

 

Кассіо

Здоров будь, Яго! Нам час уже йти на варту.

 

Яго

Іще не час, заступнику. Ще не вибило десятої. Генерал відсилає нас так рано тільки з кохання до своєї Дездемони. І хто його за це осудить? Він ще жодної ночі не зазнав утіхи з нею. А вона й для самого Юпітера ласий шматочок.

 

Кассіо

О, вельми приваблива синьйора!

 

Яго

І, ручуся вам, повна вогню.

 

Кассіо

Так, правда,