Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Джип котиться з берега і зникає під водою. Виринають мисливці, мерщій до Опанаса:
– П’яндига! Ти навіщо сказав, що тут брід?!
– Хлопці, та тут тільки-но качки по груди пройшли!
– Дядьку, ви солдат? – запитує Василько.
– Ні.
– То, може, мисливець?
– Ні! А що таке?
– Та… мама каже, що з вас порох сиплеться.
Біля ставка рибалка до рибалки:
– Микито, чому синець під оком?
– А… хай не лізуть!
Лікар взяв відпустку на тиждень і поїхав на полювання. Повертається в лікарню розчарований.
– Так нікого й не вбив! – говорить медсестрі.
– Так-так… – киває та. – Для цього вам краще було б залишитися в лікарні.
Хлопці повернулися з риболовлі. Дід їх запитує:
– Ну як, наловили?
– Не знаємо, ще рюкзак не перевіряли!
– …І тоді я кинувся на вовка і одним ударом ножа відсік йому хвіст!
– А чому не голову?
– На той час голову вже відтяв хтось інший…
– Микито! А ти знову нічого не впіймав! – ущипливо під’южує другана Опанас.
– Е-е-е, Опанасе! У цьому році навіть найбільші брехуни нічого не впіймали!
Чукча і геолог пішли на ведмедя. Дійшли до барлогу. Чукча взяв довгу палицю і штурхнув у кучугуру. Ведмідь заревів і кинувся на мисливців. Чукча припустив, геолог за ним, а ведмідь вже майже на п’яти наступає. Тут геолог згадав про рушницю, зірвав її з плеча, розвернувся і з одного пострілу поклав ведмедя.
Чукча підійшов, похитав головою і сказав невдоволено:
– Поганий з тебе мисливець! Навіщо ти убив ведмедя? Треба було до юрти добігти, а потім убивати! Хто його тепер тягнутиме?
Чоловік приходить з роботи. На столі записка:
«Любий! Я у подруги. Вечеря на плиті. Вудочки на балконі. Якщо щука буде дорожчою від п’яти гривень – купи карасиків».
– Чуєш, Микито, от як вийду я на вовка, сам, один… Жахну з одного ствола – осічка! Жахну з другого ствола – осічка!… Що робити?
– Кидай рушницю, Опанасе, сідай бігом на землю і скидай штани…
– Не зрозумів…
– І мокрими штанами вовка по морді, по морді!
– Якими мокрими?
– На той час вони вже будуть мокрі…
– Чуєш, Микито, я вчора свою Марійку брав із собою на рибалку.
– Ну і?
– Ніхто не клюнув…
Опанас повертається з полювання. Назустріч Петро.
– Опанасе, скільки зайців убив?
– Сім!
– Так… У день можна ж лише одного…
– Так це ж за дванадцять років!
Приходить Микита додому. П’яний. Кричить з порога:
– Ганю! Смаж рибу!
Ганя тихенько йому:
– Микито, риба вся…
– Смаж всю!
Марійка рахує скільки їй накує зозуля.
– Ой, Опанасе, вона мені накувала ще цілих 30 літ!
Опанас дістає рушницю.
– Де ця птаха?!
Дружина запитує у чоловіка:
– А що таке ситуація?
– Уяви собі: ти приходиш додому, а я в ліжку з коханкою. Це – ситуація.
Дружина:
– А якщо ти приходиш з риболовлі, а у мене коханець?
– Чекай, люба! Це вже не ситуація, а проституція!
– Тату, ти боїшся вовка?
– Таке скажеш!
– А ведмедя?
– У мене ж є рушниця!
– А-а-а… Ти тільки маму боїшся!
Микита і Опанас допили другу пляшку – бо не ловиться.
– А у мене дача – три поверхи! – хвалиться Микита.
– А у мене – крута машина! – не відстає Опанас.
– А я – енергетичний вампір! – добиває приятеля Микита.
– Круто! – погоджується Опанас, наливає
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
