Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– А я до сусідового лічильника підключився!
Лікар, виїжджаючи до хворих, завжди брав із собою рушницю. Його запитали:
– Хіба вам для ваших хворих потрібна рушниця?
– Ні, ні! Вони й так помирають!
– Понеділок! 13-те! І ти зібрався на рибалку! – заходиться Марійка.
– Може хоч сьогодні тій рибі не пощастить… – філософськи розмірковує Опанас.
– Микито, мені треба на зиму хутро!
– Ганю, це неможливо!
– Якщо ти не добудеш мені на зиму хутро, я простуджусь, матиму запалення легень і помру. А вартість похорону нині більша, аніж вартість хутра.
– Та воно так… Але похорон раз і назавжди…
Микита морозного зимового ранку вийшов половити рибу. Б’є ломом ополонку, аж чує голос:
– Тут риби немає!
Він відійшов трохи далі і знов б’є ополонку. Знову голос:
– Ну, немає тут риби! Не-ма-є!
– А ти хто такий? – піднімає голову Микита.
– Директор стадіону!
Опанас повернувся з полювання п’яний як чіп. Натиснув дзвінок. Марійка:
– Хто там?
– Колода!
Вона швиденько відчиняє, Опанас падає через поріг:
– А тепер – пиляй!
– Опанасе, як сьогодні водичка?
– Прекрасна! – відповідає Опанас, нанизуючи черв’яка. – Риба ніяк не хоче з неї вилазити!
Біля багаття:
– Як у мене боліли ноги в 43-му!… А купив 45-й – як на світ народився!
Опанас ловить рибу. Зима. Холодно. Не ловиться. Наливає Опанас собі чарку. Тільки зібрався випити, аж клюнуло. Він однією рукою тримає чарку, другою підсікає. Над ополонкою вискакує карась, зривається з крючка, падає в чарку, б’є хвостом, підскакує і плюхається знову в ополонку. Опанас спльовує, випиває і… починається такий кльов, що держись. Риба всяка і немаленька! Ледве встигає Опанас витягати. А за спиною у відрі:
– Ну й жучара карась! Казав – наливають, казав – відпускають!…
Повертається Микита з Бровком із полювання добряче «загепаний». Ганя свариться.
– Бровко, – каже Микита, – скільки я пива випив?
– Гав, гав!
– Бачиш, всього два бокали, Бровко не обманює!
Наступного разу Ганя сама запитує:
– Бровко, скільки Микита пива випив?
– Гав, гав!
– А горілки?
– У-у-у-у-у! – завив Бровко.
– У твій невід знову нічого не попалося?
– Та воно попалося! Але ж не будемо ми водолаза їсти!
– Опанасе, багато дичини цього року?
– Ой багато! І качки, і зайці…
– Ну, так…
– Але ж дорого!
Сидить чукча, ловить рибу. Поруч випливає американський підводний човен.
– Хелло, містер! Ви не бачили, куди попливла російська субмарина?
Чукча показав пальцем.
– Норд-вест! – командує американець.
За півгодини спливає російський підводний човен.
– Товаришу, чи не бачив, куди попливло американське судно?
– Норд-вест! – радісно кричить чукча.
– Ти не мороч голову! Краще пальцем покажи!
Майор:
– Полковник так довго цілився, що заєць сам застрелився…
– Ось, почитай, Ганю про риб, – каже Микита. – Може навчишся у них мовчати.
– Рідненький! Може б ти повчився у них пити тільки воду?
– Микито, твій пес вкрав мої черевики!
– Здурів, Опанасе? Мій Бровко ніколи взутий не приходив!
– А чому у вас є тільки риба, запечена в тісті?
– А тому, що немає кому її чистити!
– Був я на полюванні в Африці. Одного разу заночував просто неба. Аж тут до мене підкрався лев, та так близько, що я відчув його дихання на своїй шиї!
– І що?
– Підняв комір…
Ранок. Тиша. На березі річки сидять три рибалки. До одного
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
