Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Є у тебе заповітне бажання?

– Хочу мати пальто із шкіри багатої пані, чоловік якої мене вполював!

Приїхав американець в Україну, гуляє берегом Дніпра, підходить до рибалки, стоїть довгенько, дивиться на мертвий поплавок. Потім, підбираючи слова, запитує:

– Що… ця… як його… риба не… кусається?

– Ні! Її навіть погладити можна.

– Купи у мене собаку, – каже один мисливець іншому.

– Так він же у тебе нічого не бачить!

– А що, він у тебе вишиватиме?

Кожного дня зранку в магазин заходить такий собі чоловічок і бере ящик горілки. Заходить він у неділю. Продавець:

– Як завжди, ящик горілки?

– Ні, сьогодні три. Ми на риболовлю їдемо.

– Ганю, не буди в мені звіра!

– Ой, не боюся я твого зайця!

Два риболови діляться секретами:

– Слухай, – каже один, – у меня є гарна прикмета. Коли я вранці іду з дому на риболовлю, я дивлюся, як спить дружина: якщо на правом боці, то я закидаю праворуч, зліва – ліворуч, якщо на животі – прямо перед собою.

– А якщо вона спить на спині?

– Ну… в такі дні я рибу не ловлю.

Заблукав мисливець в пустелі, втомився, вибився з сил, ледве повзе. Раптом бачить – глек. Ну, думає, хоч води нап’юся. Відкриває, а звідти – джин:

– Що тобі, повелителю?

– Додому хочу!

Джин бере мисливця за руку:

– Ходімо!

– Я хочу якнайшвидше!

– Ну, тоді біжімо!

– Микито, ходімо увечері по рибу!

– Ні, не піду.

– А що так?

– А мені Ганя вдома пити дозволила.

– Опанасе, що у лісі на полюванні головне?

– Туалетний папір. Особливо у хвойному…

– Микито, ой сон страшний мені приснився!

– Ну?

– Ніби йдемо ми на річку, а я рюкзак впустив і пляшка розбилася!

– Ти що?! Та, що я тобі дав?

– Ні. Та, що я купив.

– Фу! На серці легше стало…

– Опанасе, я ще до нашого весілля, давно, була з Івановим на охоті…

– Що? З Івановим? На охоті! Та він же навіть стріляти не вміє! Він зайця від кабана не відрізняє! Він і в слона промаже! Який з нього мисливець?!

– Ну, не знаю… Але йому завжди «охота»!…

Опанас і Микита повертаються з риболовлі:

– Опанасе, ходімо до мене, вип’ємо!

Пішли. Микита відчиняє двері, йдуть на кухню тихенько, щоб не розбудити Ганю. Раптом Опанас каже:

– Микито, здається, з твоєю Ганею якийсь мужик лежить!

– Тихо!… Не розбуди!… На трьох не вистачить!…

– Який у Панька добрий мисливський пес! Панько лізе за качкою в болото – він нікого до рушниці не підпустить! Навіть Панька не підпустить, поки качку не з’їсть!

– Микито, ти вже годину бродиш під берегом…

– Та, вершу вчора поставив!

– А позначив?

– Та, навпроти неї баби Марини коза паслася…

Завзятий мисливець у дверях корчми зіткнувся з місцевим лікарем:

– Знаєте, шановний, що я сьогодні підстрелив? – Знаю. Я його вже перев’язав.

Опанас пізно повертається з риболовлі і, звісно, не тверезий. Ступає обережно, щоб не розбудити Марійку. Темно хоч в око стрель. Раптом наступає на кота. Кіт верещить. Опанас розгубився, а потім схопив котяру і радісно закричав:

– Капосна тварюка! Де ти вештаєшся?! Я ж тебе від ранку по всіх усюдах шукаю!

Чоловік продає мисливського пса.

– А як він на полюванні? – запитує покупець.

– Прекрасно! Я ж його не вперше продаю.

П’яний Опанас сидить на березі річки з вудкою. Під’їжджає джип, з нього виходять троє крутих мисливців, один запитує:

– Братан, де брід?

– Прямо, ось тутечки… – махає рукою Опанас, похитуючись.