Стейсі Браун - Як викрасти серце адвоката, Стейсі Браун

- Я дійсно не знаю, - зізнаюсь, - мій брат програв велику суму грошей в карти. А коли не зміг повернути, то його викрали і почали вимагати гроші в мене...

- До чого тут каблучка? - цікавиться.

- В мене не було таких грошей, тому вони наказали викрасти цю каблучку, якщо я хочу повернути брата.

Чоловік відвертає обличчя і дивиться перед собою. Його вдумливий погляд мене напружує, але я не наважуюсь перебити його думки.

- Де твій брат грав в карти? - цікавиться після довгої паузи.

- В якомусь нічному клубі... - спантеличено промовляю.

- В якому?

- Я не пам'ятаю, називається якось... як якесь дорогоцінне каміння...

- “Топаз”?

- Точно... - відповідаю, хоча його обізнаність дивує і я обережно цікавлюсь, - ти щось знаєш про це місце?

- Дещо чув, - хитає головою, а потім повертає свій погляд на мене, - ти вже заспокоїлась?

- Так, - холодно відповідаю, - тільки більше не називай мене крадійкою!

Він всміхається і заводить двигун:

- Які ми чутливі!

Відвертаюсь до вікна. Ковтаю образу. Звідси досить неблизько до мого будинку. А чекати таксі посеред темної вулиці в вечірній сукні в мене вже немає бажання. Байдуже, що він про мене думає. Треба й мені поменше думати про цього зухвальця. Хоча мене бентежить той факт, що він цікавиться моїм братом.

Решту дороги ми їдемо мовчки. Я терпляче очікую коли ми вже доїдемо до назначеного місця, аби попрямувати додому. Якби ж я тільки знала що мене там очікує, то взагалі не квапилась би...