Вікторія Хорошилова - Безстрашність, Вікторія Хорошилова

— Через два тижні. Хтось із хлопців погано двері сховища зачинив і урси змогли проникнути всередину.

— Я слухав твою розповідь, — спокійно сказав він, — але в мене досі не складається в голові, як така тендітна дівчина змогла вижити. А мій брат, він був сильним, витривалим і загинув.

— Вони могли вижити, — спокійно кажу. Генрі дивиться на мене з легким здивуванням, — ще дев'ять осіб, окрім мене, могли вижити. Просто через свою необережність вони загинули.

У мене задзвонив телефон. Я відповіла, це дзвонила королева.

— Так, зараз підійду. Мені потрібно йти.

Коли я пішла, Альфред сказав Генрі:

— Не тисни на неї, адже вона не винна, що твій брат загинув.

— Я чув запис і бачив, як вона на іншому записі розправилася з урсою. Я їй не довіряю.

— Зате їй довіряє королева.

— Я запрошу дозвіл на перегляд її спогадів.

— Ти знущаєшся?! — запитав Рональд — Це ж рівносильно тому, що ще раз пережити це все.

— Я знаю, просто в мене занадто багато запитань, і не в мене одного.

За кілька годин до королеви Мартіни зателефонував начальник охорони і запитав дозволу на перегляд моїх спогадів.

— Зачекай хвилинку, я поговорю з нею. Ізо, підійди до мене, люба. Командир охорони просить дозволу на перегляд твоїх спогадів про те, як ти потрапила на планету урс і там вижила.

— Це Генрі його попросив, — спокійно сказала я, — там був його брат.

— Дозволиш їм переглянути?

— Якщо їм буде від цього спокійніше, то так.

— Я піду з тобою, — сказала королева.

Цього від неї я не очікувала. І здивовано подивилася на неї. Вона відповіла командиру охорони.

— Антоне, ми зараз підійдемо. Так, я теж буду присутна. Простежу, щоб вони добре поводилися.

Кімната для перегляду спогадів була схожа на лікарняну палату. Частково, напевно, вона і була нею. У ній було медичне обладнання для надання першої допомоги та ще якісь пристрої.

Мене поклали на кушетку і підключили апарат для відстеження серцевого ритму. Він став спокійно попискувати. Потім підключили ще багато дротів і щось вкололи.

— А тепер заплющуй очі і згадай, як ти сідала на туристичний корабель, — сказав лікар.