Дроянда - Кохання за сценарієм (але не за її), Дроянда

Аня відкрила очі і одразу відчула, що щось не так. Її голова була важка, і навколо панувала тиша, яка відрізнялася від звичної її квартири. Вона поглянула навколо і побачила знайомі елементи — але не з її дому.

Замість звичних стін і меблів, вона опинилася в просторій кімнаті з великими вікнами, через які проникало м’яке світло. На підлозі біля ліжка — кілька книжок і сценаріїв. Аня злегка запанікувала, поки її очі не зупинилися на постелі поруч.

Микита, спокійно сплячи, був на іншій стороні ліжка. Всі ці події та її власні роздуми настільки переганяли один інший, що вона на мить навіть не могла згадати, як вона опинилася тут.

Аня тихо сіла, намагаючись не розбудити Микиту. В її голові вирувала буря питань — як це сталося? Як вона опинилася в його квартирі після того вечора прем'єри?

Поки Микита спав, вона сіла на ліжко, намагаючись пригадати все, що сталося після того, як вони поцілувались на червоній доріжці. Вони разом провели вечір, насолоджуючись компанією одне одного, але як вони потрапили сюди? Що між ними сталося, і чому її серце билося так швидко?

Тільки-но вона подумала про це, як Микита прокинувся. Він розплющив очі, спочатку не розуміючи, де він знаходиться, а потім, помітивши Аню, усміхнувся.

— Ти прокинулася, — сказав він, сидячи на ліжку. — Як тобі ніч?

Аня, хоч і була здивована, вирішила не приховувати своїх емоцій.

— Микито, що сталося? Як я опинилася тут?

Микита легенько засміявся, ковзаючи пальцем по своїх губах.

— Це довга історія. Але я думаю, ми обидва знаємо, що ніч була дуже цікавою. Може, ти згадаєш?

Аня зняла з себе ковдру і піднялася, проходячи до вікна. Її серце билося швидше, ніж зазвичай. Вона знала, що сьогоднішній день буде важливим. Це був момент, коли все зміниться.

— Микито, я… — Аня спинилася, дивлячись на нього. — Може, я справді не готова до цього.

Микита злегка нахилив голову і подивився на неї з розумінням.

— Я теж не готовий. Але іноді важливі моменти приходять неочікувано.

Він підійшов до неї і взяв за руку, ніжно торкаючись пальців.

— Ми можемо зробити цей день таким, яким хочемо його бачити. Ми разом вирішимо, що з нами буде далі.

Аня відчула теплоту його дотику і зрозуміла, що у її житті починається новий розділ. Але чи буде він таким, як вона мріяла?

Аня мимоволі подивилася на свій живіт, який раптово видав гучний бурчачий звук. Вона почервоніла від збентеження і злегка посміхнулася.

— О, здається, я дуже проголодалася, — зіронізувала вона, намагаючись трохи розрядити напружену атмосферу.

Микита, усміхаючись, встав з ліжка і підійшов до неї.

— Ну, якщо це сигнал, що треба снідати, я, звісно, не можу тобі відмовити, — сказав він, розв'язуючи халат. — Пішли на кухню, там точно знайдемо щось смачне.

Аня не могла не засміятися, і все, що відбулося до цього моменту, стало виглядати якимось кумедним. Вона кивнула йому, мовляв, «я тобі довіряю», і вони разом направилися до кухні.

Кухня в його квартирі була просторою та стильного дизайну, з великими вікнами, що виходили на місто. Микита відкрив холодильник і почав шукати що-небудь для сніданку.

— Чого хочеш? — запитав він, глянувши на неї знову з тим самим невимушеним виразом обличчя.

Аня подумала кілька секунд, потім відповіла:

— Щось легке. І, напевно, без зайвих розмов про те, чому я опинилася в твоїй квартирі.

Микита сміявся, і у його голосі звучала знайома легкість.

— Добре, ні слова про те, що сталося. Хоча я думаю, ми можемо поговорити, коли ти будеш ситою, — він виніс з холодильника кілька інгредієнтів.

Аня сіла за стіл, розглядаючи його. Вона відчувала, як між ними, хоч і зберігалася таємниця, але одночасно виникала нова, незвична зв’язка, яка робила все, що відбувалося, ще цікавішим і важливішим.

Микита за кілька хвилин приготував смачні омлети з овочами і зібрав на стіл чашки з кавою.

— Ось і наш сніданок, — сказав він, ставлячи страви перед нею.

Аня поглянула на нього, і в її очах з'явилася неперевершена вдячність.

— Дякую, Микито, — тихо сказала вона, беручи ложку.

— Будь ласка, — відповів він, сідаючи навпроти. — Це для тебе. І, знаєш, я думаю, що цей сніданок буде лише початком чогось нового.

Аня засміялася.

— Ну, давай, тільки не починай говорити про "нове" і "щось більше". Мій живіт зараз важливіший за всі наші розмови.

Микита кивнув, але в його погляді читалася інша думка. Він знав, що сьогоднішній день буде важливим для них обох, і все зміниться.

Аня подивилася на Микиту, її очі трохи збільшилися від подиву. Вона не очікувала, що такий період виявиться таким приємним, і це її трохи збивало з пантелику.

— Вихідний на місяць? — запитала вона, все ще не зовсім розуміючи, що це означає.

Микита ухмильнувся, відкинувшись на спинку стільця.

— Так, я вирішив, що тобі потрібно трохи відпочити. І, знаєш, ми ж обоє занурені у роботу, так що це шанс для нас провести час разом. Я подумав, що це буде добре, — він підняв брову. — Але тільки якщо ти цього хочеш.

Аня задумалася. Місяць без обов'язків на роботі здавався цілим випробуванням, але в той самий час можливістю щось змінити в її житті. Вона подивилася на нього, намагаючись побачити в його словах якийсь прихований підтекст, але в його погляді було лише спокійне розуміння.

— Це... цікаво, — вона нарешті відповіла, злегка усміхаючись. — Але не забувай, що я не звикла до такої відпустки.

— Ти заслужила цей час, — сказав Микита, трохи зауважуючи її скептицизм.— Просто відпочинь, Аня. Від тебе ніхто не вимагатиме нічого. Ми просто будемо насолоджуватися моментами.

Аня не могла не відчути, як її серце тепліє. Це була пропозиція не тільки для тіла, а й для душі — можливість не думати про проблеми і зануритися у світ, де все можна пережити вдвох.

— Ладно, погоджуюсь, — відповіла вона, підводячись із місця і підходячи до нього. — Якщо це буде не тільки "відпочинок", але й частина чогось більшого.