Ірен Кларк - Фатальне (не) везіння, Ірен Кларк

Я тупо втупилася у стіну.

— Я хочу померти.

— Ну, принаймні, ти не наречена мертвого чоловіка, — знизала плечима Лада.

Я глянула на неї так, що якби погляд міг убивати, в мене був би вже другий труп за добу.

Лада винувато усміхнулася.

— Ну, але ж ми виберемося з цього, правда?

Я підняла очі до неба й видихнула.

— Спочатку зроби мені каву. А потім я вирішу, що з тобою робити.