Viter - Дама і Король, Viter
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наступного ранку Ліана прокинулася з телефоном у руці. Вона навіть не пам’ятала, як заснула – увесь вечір після втечі вони з Яном переписувалися. Це було… дивно. У них ніколи не було спільних тем, вони навіть не спілкувалися в школі. Але вчора щось змінилося.
Вона прокрутила в голові всі їхні повідомлення:
"Піковий Король: Ти коли-небудь думала про те, що всі ці шкільні вечірки – як виживання у дикій природі?"
"Червова Дама: Ага, і єдина відмінність – замість левів і гієн у нас старшокласники і вчителі, які раптово опиняються не в той час і не в тому місці."
" Піковий Король: І все ж ми ризикнули. Я, наприклад, знайшов загадкову Даму, яка любить тікати від поліції."
"Червова Дама: Це була вимушена втеча! До речі, ти сам як вирвався?"
" Піковий Король: Я ж Піковий Король. Королі не тікають. Королі просто… зникають красиво."
Ліана закотила очі, перечитуючи останнє повідомлення.
— Ох, який скромний, — пробурмотіла вона собі під ніс.
— Це ти про кого? — з-за дверей пролунав голос Ангеліни.
— Ааа! Ти що, підслуховувала?!
— Ну, якщо ти так голосно розмовляєш зі своїм телефоном, то це вже не підслуховування, а пасивне слухання. — Сорока ввалилася в кімнату і вмостилася на ліжку. — Ну що, як там твій Граф?
— Він не мій!
— Ага, скажи це ще раз, але з менш щасливим виразом обличчя.
Ліана закрила обличчя подушкою.
— Він просто пише. Ми просто спілкуємося. Це нічого не означає.
— Ага, звісно, — Ангеліна схопила її телефон. — Ну-ну, подивимось, що тут у нас… О, нічого не означає, кажеш?
— Віддай! — Ліана спробувала забрати телефон, але подруга вже вчитувалася в повідомлення.
— "Піковий Король: Ти була найцікавішим, що сталося зі мною на цій вечірці." Оу, звучить романтично!
— Це просто фраза!
— Ага, а ось це: " Піковий Король: Ти б погодилася зустрітися ще раз? Але без масок."
Ліана почервоніла.
— І що ти йому відповіла?
— Що подумаю.
— Що значить "подумаю"?! — Сорока виглядала обуреною. — Та це ж твій шанс!
— Я не знаю… Якщо він дізнається, що це я…
— Що? Ти боїшся, що він розчарується?
Ліана мовчки відвернулася.
Ангеліна зітхнула і підняла руки.
— Лі, ти неймовірна. Якщо Ян цього не бачить — то це його проблема. Але, судячи з його повідомлень, він не з тих, хто розчарується.
Ліана глянула на екран телефону.
" Піковий Король: Я не люблю невідомість. Але з тобою вона мені навіть подобається."
Вона міцно стиснула телефон у руках.
Може, Ангеліна має рацію?
Може, варто ризикнути?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дама і Король, Viter», після закриття браузера.
