Сергій Олексійович - Знайти дівчину за сто днів , Сергій Олексійович

Та мені потрібно людина тут і зараз. От я шукаю когось. Ну, як шукаю. Цілком пасивно. Бо вірю, що, як це доля, то ви обов'язково знайдете один одного.

10 листопада.
День двадцять другий.

Все одно, нам постійно хтось подобається. І це я вважаю нормально. Між людьми може бути, якась симпатія,  то що. Але ж треба так, щоб зачепило? А можна знайомитися з усіма підряд, чекаючи доки кількість перейде в якість. Це теж один зі способів. Гарний, як мені здається. Тим більше, нові люди - це ж так цікаво, як на мене. Та в кожній людині своє звісно бачення.

Не знаю, хто повинен проявляти ініціативу. Мені здається будь-хто. Яка різниця. Буває, що чоловік соромитися. А буває, що дівчина. В цьому питанні краще роботи те, що підказує серце. Бо, хто зна, може то і є ваше щастя. А ви пройшли мимо нього. І він теж засоромився. Скільки таких я знаю випадків.

А ще треба кожного разу, як є така можливість, ходити різними маршрутами. До різних крамниць. Може саме там буде щось приємне для вас.От ми звикли ходити, наприклад в АТБ біля себе, та у вас на відстані кілометра є ще два чи три таких АТБ. То чому б не сходити до них? Раз на тиждень наприклад. Бо там нові люди. Нові обличчя. Може ваше кохання та щастя саме там. Якщо звісно у вас на це є час.

Наприклад, ходив я в один магазин. А потім одного разу завітав до іншого. І там побачив гарну дівчину, яка мені дуже сподобалося. І потім я пішов спеціально туди знову, а її там не було. А як через деякий час мені знов треба було там появиться по справі, то знов вона там була. Я ж кажу. Як будуєш собі, якісь то грандіозні плани, то нічого не відбувається. А як не думаєш, то доля наче робить тобі сюрпризи.

Ні, я нікого ще не знайшов. Так ще й не так багато часу пройшло. Люди он роками шукають когось, та не можуть знайти.

Усім Кохання та Щастя в особистому житті.
Дякую, що читаєте!

11 листопада. 
День двадцять третій мого експерименту.

Прокинувся рано і зрозумів, що мені понад усе подобаються три людини. Це з тих, кого я бачу, хай не кожного дня та час від часу стовідсотково.

Не знаю, яке в них сімейне положення. Та якщо доля зведе мене з кимось з них, то буде радий. Зовні вони мені подобаються. Та гарно ще б зрозуміти, що вони за люди. Та мене тішить хоч те, що я нарешті зрозумів, хто взагалі мені потрібен. Бо, як можна шукати те, що не знаєш сам.

Про соц. мережі я нічого не кажу. Бо, як і обіцяв це окрема тема. Там все інше. Всі, хто мені подобається і з ким в мене гарне спілкування, вони все одно далеко. Так, що це не рахується.
І повертаючись до мереж, то звісно там набагато легше познайомитися. Та все одно, стосунки треба будувати в реалі. Багато знаю таких випадків. Людям хочеться обіймів та пестощів, а це нереально. Тому, що вони далека один від одного. Ще приклад. Знайома поїхала за кордон. Мандрувала по різних країнах, а знайшла своє кохання в Америці. Хоч перед цім об'їхала майже усю Європу. Ніхто не зна де чекає на нього його людина. І це нормально, мабуть. Бо звісно ж цікаво знати, хто вона та звідси, щоб не проґавити своє щастя.

Перейдемо особисто до мене. Не буду зараз про минуле. Та ось вже про зараз. Треба завжди звертати увагу на те, які сигнали тіла подають нам оточуючи. Ти йдеш і хтось на тебе дивитися. А хтось відвертає очі. Або якось так дивитися, наче ти для нього порожнє місце. Пишу для дівчат.Щоб розуміли, як на них дивляться хлопці. Не знаю чи у всіх чоловіків так. Але в мене сама така реакція. Це я вже аналізував та помітив про себе. Якщо мені подобається дівчина, яка йде мені на зустріч, то я скоріше за все почну щось на собі виправляти. Одяг там чи зачіску. Можу дивитися прямо в очі. Але, якщо аж дуже подобається, то можу удати, що мені не цікаво та потім обернутися, щоб подивитися на цю дівчину.

Не знаю, як поводяться пані. Мабуть, теж щось роблять з одягом. Помічав, що багато, хто починає торкатися свого волосся. Є такі, хто дивиться на тебе. Є такі, що й обертаються. Хтось відповідає посмішкою на посмішку. Як так, то вважаю треба відразу йти та знайомитися. А взагалі не можно судити про ставлення до вас людини по одному разу. У всіх бувають труднощі. Ми ж не знаємо в якому людина стані. Але якщо вам хтось сподобався, то на мою думку не можна чекати іншого разу. Звідки ти знаєш, коли ще ви зустрінетеся. Бо може людина тут у справах.

Якщо бачиш людину на вулиці десь вперше, то на мою думку саме добре, це удати, що ви питаєте, куди вам йти. Для дівчини ще теж гарно. Підійшла. Спитала. Що тут такого. А потім вже буде легко. А от, коли ти бачиш людину кожного дня, то звісно питати шлях це якось по дурному. Тут вважаю треба чесно казати, що і до чого. Здається мені, що людина сама вам все скаже, як ви їй сподобалися. А ні так, ні. На світі ж є багато людей. І до речі, думаю,  найгарніший варіант - це не чекати на долю. Вона звісно сама вас знайде, а все одно знайомитися треба з усіма, хто вам подобається. Нові обличчя. Нові знайомі. Ніколи це все не завадить. А як не ваше, то й нічого страшного. Зате ви точно знаєте, що не марнували свій час чекаючи поки вам  посміхнеться доля та ви зустрінете кохання усього свого життя.

А як не зустрінете? То, що бути постійно одному? В мене є знайомі жінки, в них по три-чотири розлучення. От живуть же люди. І не гають часу. Мабуть, вони знають, що роблять. Бо життя в нас одне і марнувати свій дорогоцінний час на чекання принца чи принцеси, це не дуже гарна думка. Треба, щоб потім не жалкувати. Краще ж зробити та пожаліти. Чим сушити собі голову, а потім ой, а чому я нічого не робив хоч і міг. Не знаю, як ви думаєте та я саме так.

Усім Кохання!