Софія Чайка - Якось 31 грудня, або Що ви собі дозволяєте?, Софія Чайка

– Піду, поставлю квіти у вазу, – швидко промовила Таня і зникла в кімнаті.

– А Тая де?

– Як де? Зачаровує чоловічу компанію. Дивуюся, як ти ризикнув залишити таку жінку без нагляду. Наші хлопці слиною мені весь килим закапали.

Арсен зазирнув у вітальню і дійсно виявив Таю в тісному чоловічому колі. При цьому вона не кокетувала, в очі й рот хлопцям не зазирала. Якщо зовсім вже щиро, то Тая виглядала тут королевою балу.

– Де ти її викопав?

– Ну й жарти у тебе, – зауважив Гармаш. – Чи це ти сердишся так? Таня не хотіла заздалегідь світитися. Боялася, щоб не наврочили.

– При чому тут Таня? Це ваша з нею справа. Мені що до цього? Я про Таю говорю.

Друг мовчав так довго, що Арсен повернув до нього голову.

– Так я одразу не докумекав, що ти до себе звертаєшся! – вигукнув Микита. – Мені, до речі, теж цікаво: де ти її викопав?

Арсен вдивлявся в обличчя Гармаша, намагаючись визначити, наскільки той щирий.

– Крім Тані ти мені більше ніяких сюрпризів не готував?

– Я і сюрпризи? Ти ж за кермом, тому навряд чи проводжав старий рік.

– Упевнений? Ніяких там ескорт-послуг або чогось подібного?

– Друже, навіщо тобі ескорт-послуги при такій подрузі? Я б попередив. Так що можеш заходити сміливо. Ніяких каверз.

«Щодо каверз – це цікаво. Хто ж тоді ця Тая? Звідкіля вона взялася? »

Арсен не відводив від неї погляду, і жінка теж подивилася на нього. Навіть здалеку було помітно, як рум'янець кольору ранункулусів пофарбував її щоки. Вербицький зрозумів, що не відпустить її, поки не дізнається все. Все.