Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

- Здавайся, зрадниця, і король помилує тебе. - Прогримів басом огр, нетерпляче облизуючи губи - так хотілося йому почати катувати свою жертву. Але закон вимагав надати жертві вибір.

- Краще я помру, ніж повернуся до цієї тварюки! – Прокричала Ріель у серцях. Передбачаючи жахливу долю нової знайомої, Маль подумки промовила заклинання захисту, яке мало допомогти Ріель вистояти в катуванні.

- Нехай буде так! - Огр замахнувся і з усієї сили вдарив дівчину батогом, розірвавши її фіолетове плаття. Струмок крові потік вниз. Маль скрикнула разом із Ріель. Остання, незважаючи на біль, яка пронизала її, ще сильніше притиснула яйце до себе. А ельфійка стиснула зуби.

- Тримайся, вухата! – Прошепотів торговець лучниці. Він знав не з чуток, як батіг цього здорованя розсікає ніжну людську плоть навпіл з першого ж разу. Ця ельфійка своєю магією стримує страшні удари. Але й вона не вічна, адже більшу частину віддачі від цих ударів вона брала на себе.

Огр злякався. Такого він не очікував. Демони, які були в його загоні, стали переглядатися. Щось тут не так. Тому треба показати цим слабакам, хто тут хазяїн!

 У новий удар огр вклав всю свою ненависть та злість. Плоть дівчини розсікло, як масло. Ще удар. Шматки шкіри та кров розліталися в різні боки. Маль завила і провисла на руках демонів, які утримували її. Ріель не видала ані звуку. Лише тепла кров та прозорі сльози текли потоками на того, кого вона захищала своїм тілом. Новий помах лапи, і батіг зі свистом полетів униз. Ріель, знаючи, що цей удар обірве її життя, схилилася так низько до яйця, що її губи торкалися його шорсткої, повністю залитої її власною кров'ю поверхні:

- Пробач, я не змогла стримати обіцянку.

Несподівано яйце засяяло яскравіше. Гарячі сльози та тепла кров людини просочилися крізь шкарлупу. У цей момент усі присутні - і демони, і Гредхард з Маль, почали відчувати дивну вібрацію, яка зароджувалась усередині живота. Вона швидко розросталася, наповнюючи собою внутрішні органи, тканини, кінцівки. Але якщо для ельфійки та торговця це було просто відчуття, то для демонів це було вкрай неприємно. Воно кололо їх і змушувало нервувати. Раптом гучний грюкіт  оглушив всіх, хто був поруч, а потім вогненно-червоне світло заполонило нічну імлу. Воно хвилею розійшлося на тисячі миль навколо, осяявши світ як ніколи раніше – справжній король повернувся на землі імперії!

Маль відчула жар, який виходив від демонів. Руки, які тримали ельфійку, залишили опіки на її шкірі. Наступної миті більше ста смолоскипів спалахнули, висвітливши цвинтар. Гредхард і його супутниця побачили, як невидима енергетична хвиля, яка виходила від непритомної Ріель, перетворює демонів на пил. Гредхард встиг підхопити знесилену Маль, коли хвиля наздогнала і їх. А через деякий час брязкіт обладунків демонів і їхній рев зникли. Лише плач новонародженого порушував тишу.

Ріель розплющила очі. Праворуч від неї сиділи Гредхард і Маль. Вони були чимось шоковані. По щоках обох лилися срібні сльози. І знову плач пронизав вуха дівчини. Вона глянула на свої руки і злякалася. Замість яйця на них лежала мала. По обличчю Ріель теж потекли сльози.

Руки та ноги дитини були драконячими лапами, на голові красувалися крихітні ріжки, а з-за спини виглядали маленький хвостик та крила. Червона луска сяяла під місячним світлом. Очі у дівчинки виявилися різного кольору: правий - смарагд і лівий – сапфір ніжно дивилися на рятівницю. Самим дивовижним було волосся крихітки. Лежачи локонами на пальцях Ріель, вони горіли вогнем, але не обпалювали.

- Диво ... це просто диво ... - На видиху сказала Ріель і зайшлася від дикого сміху.

Пізніше Ронал знайшов Маль, Гредхарда і Ріель зі спадкоємицею. Вони, перебуваючи в сильному шоці, ледве піднялися на ноги, намагаючись якнайшвидше втекти. Перевертень розповів, як намагався розібратися з монстрами, які залишилися, щоб встигнути на допомогу друзям. Розповів, як потужна енергетична хвиля, що вийшла, мабуть, з яйця при народженні королеви, без винятку випалила всіх демонів у місті, а також вилікувала хворих і поранених через злісних створінь Скаїра. Ще розповів про те, що коли він біг назад до цвинтаря, то з боку міста з багатьох будинків чулися радісні вигуки: «Диво! Диво! Диво!»

У Ріель рани так само загоїлися, як і її фіолетове плаття. Навіть здавалося, що дівчина тепер сяяла від чистоти, ніби очистилася від усієї скверни та бруду цілком і повністю. Тіла друзів заполонила якась легкість. Їм хотілося скакати від радості, кричати і дуріти. Всі ці приємні почуття зароджувалися в грудях, поширюючись по тілу хвилями, що лоскотали боки. Вони не могли й кроку ступити, не посміявшись від душі.

Кожен тягнув руки до вогняної малої. Торкався шорсткої луски, теплого, шовковистого волосся, гладеньких і м'яких щічок. Малятко від такої уваги тихо сміялося, поверталося і хапало оточуючих за пальці і волосся. Вона корчила смішні пики, дивувалася, виляла хвостом, журилася. Тільки після того, як ця дивна ейфорія трохи вщухла і мала заснула, Гредхард забрав усіх до себе в будинок.

Ріель з дитиною пішла до своєї кімнати. І їй і дитині був вкрай потрібен відпочинок. А голови фракцій, які ще не до кінця відійшли від шоку, мовчки переглядалися, сидячи за кухонним столом. Потрібен був час, щоб усвідомити всю неймовірність тих подій, які сталися за останні кілька годин. Якоїсь миті всі троє вибухнули сміхом, який так довго утримувався всередині. Напруга спала. Вони знову могли нормально сприймати навколишній світ і розсудливо мислити. Захист майбутньої правительки ліг на їхні плечі. Але це їх зовсім не турбувало, адже вони так довго йшли до цієї мети. Всі вже давно дали клятву, і тепер, готові до її виконання, як вірні сторожі, підуть за своєю володаркою навіть на край світу.