Наналі Найт - Смерть за гроші, Наналі Найт

 Пройшло трохи часу. Мартін з Жаннет відреставрували казино і зробили з нього ательє,  як і планували. Це було непросто, але вони це зробили. Стоун став менеджером, а Беннет швачкою. Також їм допомагав Крейг-обслуговував і приймав замовлення по інтернету та дзвінкам. За кілька днів вони знайшли ще робочі руки. Здебільшого це були студенти, які бажали заробити. Хтось працював також швачкою, хтось прибирачем або роздавав листівки з рекламою.
 Паралельно роботі Мартін приділяв і коханню. 
-Як справи, Жанне?-спитав у дівчини він, підійшовши до неї.   Мартін розглядав білу весільну сукню на величезному столі. Дівчина, нахилившись, робила позначки на сукні.
-Попросили до сукні мереживо зробити.-відповіла Жаннет, не відволікаючись від роботи.
-Я-то думав, що сукню вже собі на весілля пошила.-жартував Мартін.
-Розмріявся, жодних суконь!
-Яка ви скромна,-сказав він і дівчина поцілувала його. На губах залишився слід від червоної помади. Стоун закохано дивився на дівчину, дивно посміхаючись. Це здавалося смішним.
 Телефон Мартіна задзвонив.
-Пробач, Сара дзвонить.-повідомив він і пішов в іншу кімнату.
-Привіт, все-таки наважилася зателефонувати за такий довгий час?
-Так... пробач, мені ніяково після всього, що зробила.- важко відповідала Сара.
-Але ти зателефонувала не для вибачень?
-Вірно, незабаром новий рік і Тім хоче, щоб ти приїхав. Ми запрошуємо тебе до Лондона.
-Дякую, але у вас я надовго не затримаюся. Приїду напевно за два дні до нового року.
-Добре, Фред сплатить квитки.
-От і прекрасно. До зустрічі.
 Мартін відключився. Коли він повернувся до кімнати, там уже з Жаннет балакав Крейг.
-Мені потрібно буде полетіти до Лондона. Потрібно зустрітися із сином.
-Я так розумію, потрібно і подарувати щось?-запитав Крейг.
-Так. Так що, Жанне, після роботи поїдемо за подарунками.
 Дівчина зраділа і стрибнула до рук хлопця.

 Увечері пара поїхала помагазинам.Мартін купив величезний конструктор для сина, колишній дружині халат та її чоловікові тапки. Також для Жаннет купив таємно сукню та пакувальний папір для подарунків.
 Як приїхали, Мартін упаковував разом із Жаннет подарунки.
-Март, я хвилююся.-повідомила вона. Той здивовано глянув на неї.
-Чому?
-Раптом я не впораюся без тебе на роботі?
-Упораєшся, я впевнений.
 Мартін м'яко посміхнувся. Та поцілувала його в щоку.
-Пробач, але я втомилася і хочу спати,-сказала Беннет, відкладаючи упакований подарунок.-Ти впораєшся сам?
-Звичайно, йди відпочивати. Люблю тебе.
-І я тебе.-вона поцілувала його і пішла до спальні.
 Мартін дочекався, поки двері не зачиняться і вийняв з пакета червону сукню. Він пакував його в папір з таким коханням, якого раніше практично не було. Навіть коли Мартін дванадцять років тому вибирав обручку для пропозиції Сарі не відчував такого задоволення. Він уявляв, як його дівчина радітиме подарунку, але це вже на новий рік.
 Стоун поклав подарунок під раковину між миючими засобами, знаючи, що сюди вона не загляне. Сам пішов до дівчини до спальні.
 Жаннет сопіла у подушку. Її лямки від нічної сукні падали з плечей. Стоун роздягнувся і приєднався до неї.
-Зай?
-Так?
-Може, займемося коханням?
-Звичайно!
 Стоун ліг над нею і зняв з неї труси, торкаючись її тіла.  Жаннет вкрилася мурашками від торкань. Вона схопилася за його шию руками і той ніжно почав свою справу. Стогін і та стиснула нігтями його спину. Той теж мимоволі застогнав.
-Обов'язково треба дряпати мою спину щоразу?-поцікавився Мартін.
 Вона хитро посміхаючись, провела нігтем по спині. 
-Ну якщо будеш ніжніше...
-І не мрій!
 Стоун схопив її за стегна і притиснув до себе, дівчина застогнала. 
 Це задоволення для них було недовго.
-Може, перенесемо це наступного разу?-запропонувала Жаннет.-Я дуже втомилася, хочу спати.
-Добре, пожалію тебе.-посміхаючись відповів він і та дала йому легкий ляпас. Потім поцілувала у місце, де вдарила.
 Той відкинувся на ліжко і ліг поряд.
-Добраніч, коханий.
-Добраніч, люба.