- Скажіть, як давно ви одружені?- Ігор різко перейшов на іншу тему. -Три роки,- коротко відповіла Емілія переконуючи себе, що це звичайне питання і тут немає ніякого прихованого змісту,- дякую вам, що ви тоді мене врятували… -Ви мені вже дякували,- всміхнуся Ігор.- Намагаєтеся ухилитися від розмови про своє сімейне життя? Не хочете, щоб вам ставили подібні запитання?

Стара казка на новий лад.

Навіяне актуальною зараз темою. Як може закрутити доля та що може статися через 15 років на зустрічі випускників дізнаєтеся у моїй коротенькій історії.

― Це була велика помилка! ― криво посміхається. Ковтаю сухим горлом. Відступаю до стіни, поки не впираюсь в неї лопатками. “Просто величезна”, ― луною звучить в голові. Але хіба я знала, що, поцілувавши незнайомця, встряну в таку халепу. ― Вибач… те… ― похапцем додаю шанобливе закінчення. Червонію, зрозумівши наскільки воно недоречне після нашого поцілунку. А він

Мій шлюб був домовленістю між моїм батьком і чоловіком. Від самого початку я знала, що не буде кохання, лише зради та приниження. Я вирішила піти, залишити цей отруйний зв'язок, але як довго я зможу ховатися, перш ніж правда вибухне?

Немає чудовиська страшніше, ніж людина на дієті.

— Залиш мені номер тієї студентки, — наполягає друг. — Ти про що? — Помітно напружуюся. — Ну, тієї відмінниці, яку ти вмовив зайти до себе в номер, — посміхається друг. — Дівчина нічого така, гарненька. Хочу теж трохи розважитись від нудьги. — Тобі, звичайно, не звикати підбирати за мною, але в цьому випадку ні. Дівчина і справді гарна. Розумна, кмітлива. Незаймана.

Інколи одна зустріч може змінити життя. Розділити його на «до» та «після». Подарувати надію, або ж навпаки, розбити її. У мене був вибір: спізнитись, відмовитись і просто не прийти, але ж ні… Я пішла і назавжди втратила спокій, бо допустилась помилки. Тепер точно знаю, що кожне рішення має наслідки, а будь-яке почуття — свою історію. Моя розпочалась з мрії…

Моє життя кардинально змінилося в одну мить. Я втратила роботу і щоб якось протриматися на плаву, я змушена йти працювати прибиральницею. Мій новий бос привертає мою увагу, і між нами сплахує іскра. Та я навіть не уявляла, що я буду втягнута в любовний трикутник і що моєю суперницею виявиться близька мені людина!

- Добраніч, люба! І все?! Жодного поцілунку і ніякого більше дотику. Я не втрималась і запитала: - І ти не хочеш, навіть, поцілувати мене? – дивилась на нього уважно, намагаючись вловити хоча б щось в його погляді, що залишилось від того милого і такого звабливого Алекса. Але там – холод і байдужість. Якщо сподобався роман - тисніть вподобайку та "Відстежувати