Інженер мріє… Інженер? Той, чия царина — точний розрахунок, чиїм інструментом з давніх-давен була логарифмічна лінійка, а нині вже й електронно-обчислювальна машина, хто ніколи не повинен виходити за межі можливого на сьогодні. Бо його поле діяльності — техніка сучасного. Адже і саме слово «інженер» — від слова «engine», що означає — машина. Про які ж машини може йти

Маленький, пустинний острівець, загублений серед безмежного океанського простору, раптом сповнився голосами людей, громовими вибухами, блискавичними спалахами. Звідси один за одним летять у небо якісь таємничі снаряди. П’ять капіталістів, уклавши між собою угоду, вирішили розбити міжпланетними снарядами Місяць, паралізувати людство думкою про кінець світу і в

«Тиша. Лише чути цокотіння годинника. Він безпристрасно міряє час на новій планеті. Ярослав Доморацький першим підвівся й огледів сумну картину. Його друзі з скривавленими обличчями лежали покотом на підлозі. Не дивлячися на особливі амортизатори, передня частина ракети увігнулася всередину. Розтрощено розподільчу дошку зі змонтованими на ній приладами. Керма і рушії

Видатний російський радянський письменник О. М. Толстой — автор всесвітньо відомої трилогії «Ходіння по муках», роману «Петро Перший» та інших творів — дуже багато зробив у справі розвитку наукової фантастики. Його романи «Аеліта» (1922–1923) та «Гіперболоїд інженера Гаріна» (1925–1927), фактично, поклали початок радянської науково-фантастичної літератури. Ці чудові

Видатний російський радянський письменник О. М. Толстой — автор всесвітньо відомої трилогії «Ходіння по муках», роману «Петро Перший» та інших творів — дуже багато зробив у справі розвитку наукової фантастики. Його романи «Аеліта» (1922–1923) та «Гіперболоїд інженера Гаріна» (1925–1927), фактично, поклали початок радянської науково-фантастичної літератури. Ці чудові

Выдающийся русский советский писатель А. Н. Толстой — автор всемирноизвестной трилогии «Хождение по мукам», романа «Петр Первый» и других произведений — очень много сделал в деле развития научной фантастики. Его романы «Аэлита» (1922–1923) и «Гиперболоид инженера Гарина» (1925–1927), по сути, положили начало советской научно-фантастической литературе. Эти прекрасные

Арсен Сніжицький, чотирнадцять років (скоро буде п’ятнадцять). Це в реалі. Але реальне життя його не дуже цікавить. Арсен — ґеймер, природжений ґеймер, для якого гра — і є життя. У грі він майже всемогутній Міністр, у якого є влада і гроші. Та влади і грошей завжди на всіх не вистачає, як в реалі, так і в грі. І Міністр програв, був страчений прилюдно на головній

Джон Гордон, землянин ХХ століття, переносить своє тіло крізь прірву часу у далеке майбутнє. Всесвіт знаходиться на межі громадянської війни. Королівство Фомальгаут роздирають протиріччя між людьми та негуманоїдами. Та якась темна невідома досі сила стоїть за цим, здавалося б, прикордонним конфліктом. Чи зможе Гордон завадити таємничим прибульцям підкорити народи

Журналіст Гліб, опинившись учасником тихоокеанської експедиції, несподівано для себе зустрічається з прибульцями, з представниками іншої цивілізації, які цікавляться освоєнням енергії Сонця й зірок. Роман ставить проблеми повного розкриття творчих можливостей людини на Землі.

Дужим ривком людина відчинила двері в Космос, і перед її очима відкрилася така глибочінь, що аж дух перехоплює. Супутники… окремі і групові польоти космонавтів… — навколоземний простір опановано! Але це тільки поріг Космосу. Людина, звичайно, не зупиниться на порозі, а помандрує в незміренні простори Світобудови. На черзі — польоти до Місяця, Марса, Венери… Чи р на