Еммі Берн - Життя за борг, Еммі Берн
- Жанр: Романтична еротика
- Автор: Еммі Берн
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Аню ти що там заснула ?- Аліса моя подруга і за сумісництвом сусідка по кімнаті .
Ми живемо разом в гуртожитку і я вже як пів години сиджу у ванні і намагаюсь перед дзеркалом привести лице в порядок .
- Ще п'ять хвилин , я майже закінчила .
Залишись останні штрихи , підвести блиском губи і я виходжу .
- Ну нарешті , знаєш не в однієї в тебе екзамен . Подруга злісно тупнула ногою і побігла у ванну .
Ми живемо уже два роки і вживаємося , я вже вивчила її і знаю , що сердитись вона довго не може .
Тому зразу не втрачаючи часу , я вдягаю заздалегідь підготовлений одяг .
На екзамен я вирішила йти в чорному платі , воно скромне до колін , воно красиво облягає мою фігуру і виглядаю я в ньому ефектно.
Своє русяве волосся я розпустила воно в мене нижче лопаток , тільки передні пасма я заколола бантиком .
- Вау Аня ти вирішила своїм тільки виглядом автомат отримати ?
- Скажеш таке , просто хочу виглядати красиво , плюс автомат можливо я таки сьогодні получу .
Я усміхаюсь , а в очах подруги я бачу здивування
- Тобто ? Який автомат! А мені ? А я?
- Якби ти не пропускала жодної пари , то б теж його отримала , але Михайло Володимирович тільки натякнув на це , тому я все одно підготувалась .
Я навчаюсь на архітектора і Михайло Володимирович наш викладач економіки, він дуже прискіпливий , заслужити його прихильність майже не можливо . Тому коли він натякнув на автомат по екзамені тим хто не пропустив жодної пари я зраділа , таких в групі було лиш троє і я в тому числі. Але в кінці він додав , що це не точно, все залежатиме від його настрою .
- У мене були поважні причини , а він старий прискіпливий козел . Аліса закотила очі і почала вдягатись .
Обравши теж сукню синього кольору тільки трохи відвертішу , я обвела її також здивованим поглядом .
Перед ді мною стояла красива блондинка з голубими очами і в красивій сукні , але вона явно не для екзамену .
- Хочеш повеселити старого? Промовила я посміхаючись
- Можливо хоть так він буде м'якшим
Ми обидві зразу засміялись і пішли до нашої аудиторії .
Всі мої очікування, зруйнувались в той момент коли наш любимий Михайло Володимирович сказав піднятись тим хто не пропустив жодної пари . Я вже подумала що от він нас похвалить , та де там. Ніякого автомата не буде , зранку йому в кафе продали гірку каву і тому зараз ми будемо відповідати на всі його питання .
В аудиторії настала гробова тиша , я не боялась тому що була одною з кращих в нашій групі , але до такого я була не готовою .
В нашій трійці було два хлопці і я , тому мене по джентльменське пропустили в перед і почалось пекло.
Мені задавали питання навіть не по білету , та я міцно трималась і старалась швидко відповідати , та наш Козел вирішив на цьому не зупинятись і ставив питання тогорічних тем . Тут то я трохи задумувалась , та все ж відповіла йому , і от останнє питання яке я маю відповісти, щоб отримати п'ять.
Я перестала дихати поки не почула питання
- Що смачніше вишня чи малина ? Михайло Володимирович направив на мене свій пильний погляд .
Я настільки розгубилась від питання що відповіла
- Вишня
- А я люблю більше малину , жаль вас Анно , а то так добре йшли . Він награно з сумом подивися і розвів руками , і тут я вибухнула
- Це питання не стосувалось економіки , ви не можете знизити мені бал за це!
Я говорила стримано , але злість в моїх очах і в тоні був , нащо викладач тільки посміхнувся
- Можу , або чотири , або перездача де буде три. Вибирай ! Сказав він сталевим тоном
Я обернулась до нашої групи лицем , і побачила на їхніх лицях жах , а особливо у Аліси .
- Добре чотири , так чотири .
Я просунула йому залікову книжку , почекала поки він поставить оцінку .
- До побачення
- До побачення Анно , Віктору Павловичу вітання
При чому тут мій вітчим , а хоча мені байдуже, я не збираюсь нічого йому передавати .
Я вирішила почекати Алісу у нашому кафе , що знаходилось біля універу .
Ноги були ватними , а я все поверталась до його слів . Так моє спілкування з вітчимом , якщо можна назвати його постійні образи спілкуванням, були не найкращі, але він ніколи не втручався в моє життя .
Мама розвелась з татом коли мені був рік , а ще через рік він помер . Про його смерть я знаю лиш те що обірвався тромб .
Мама заводила стосунки , але вони були не довгими і не дуже серйозними . Та коли за вечерею мене познайомили з моїм новим татком, саме так до мене звернувся Віктор Павлович . Я одразу його не злюбила , хоч я і не пам'ятаю свого тата , але на його місце нікого не пущу .
Мені було вже п'ятнадцять і я відверто показувала свою неприязність до нового татка , та він і не намагався зі мною подружитись .
За спогадами я не помітила як зайшла в кафе і присіла за наш столик , тут завжди було людно і пахло свіжою випічкою.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Життя за борг, Еммі Берн », після закриття браузера.