Леся Думка - Пікантна вистава, Леся Думка

Вона була одягнута в ніжну сукню кольору шампань, яка ідеально лежала на стрункому тілі, а блискавка на спині так і просила її розстібнути.  Мені до нестями сподобалась сором'язливість Інни, недосвідченість, шепотіти на вушко, – «я зроблю все щоб тобі було добре». І я зробив, їй було дуже добре… Минув місяці ― ну що красуня, вдало прилаштувалась, ― вимовляє наче по складах незрозумілим для мене тоном. ― Андрій що ти маєш на увазі ? ― розгублено запитую. ― ти актриса малого театру разом зі своїм татком чудово виставу відіграли, слів не має, повний зал оплесків, ― різко кидає словами, в очах палає злість. ― я тебе не розумію, що трапилось? ― досить дурепу грати, на цьому все! Що сталося в житті пристрасної пари? Чому стосунки змінилися? Хтось може відповісти?

1 розділ

         Інна

   Я стою по серед готельного номера для молодят. В найкращій весільній сукні, яку лише можна уявити. Сьогодні я стала дружиною чоловіка, якого кохаю вже понад п’ять років. Господи, дякую що я потрапила в Рай за життя!

    Вперше побачила його коли мені було п’ятнадцять. Батько взяв з собою на ювілей мого хресного. Свято нагадувало зустріч бізнес-партнерів. Андрій також був на гостинах разом з батьками. Коли Михайло Хоружний знайомив з моїм татом нащадка Андрія, з гордістю розповідав що син починає працювати в сімейній справі. Щоб незабаром замінити батька за кермом компанії. Так би мовити, починає входити в справу. Мене ні з ким не знайомили, стояла тихенько в стороні. Про існування дочки як завжди забули. Мене зачарував цей високий, симпатичний юнак, жести, міміка, голос, слова, стильно одягнений, модна стрижка. Бездонні голубі очі виблискували на тлі чорного волосся.

   Родина Хоружних відома своїм взуттєвим бізнесом. Новини про них регулярно з'являються в інтернеті, газетах, глянцевих журналах. З того часу я почала віддалено слідкувати за Андрієм. Розуміла що це безглузде кохання. Наче фанатка шукаю про нього хоча б мінімальну інформацію. Рідкісні фото в мережі, тішили душу як ні хто. Нічого з собою подіяти не могла.

   Коли три місяці тому тато зайшов в мою кімнату і побачив на екрані ноута фото Андрія, з презентації нової колекції взуття, і мене заворожену їх розгляданням, запитав

― ви знайомі ?
― ні, ― відповіла червоніючи  упустивши очі.
― хочеш з ним познайомитись?
― так, напевне, ― ледь чутно прошепотіла.
―  при нагоді познайомлю.

Моє щастя не мало меж, коли тато виконав обіцянку за два тижні, на святі в нашому будинку.

   Я літала в хмарах, бо Андрій запросив мене на вечерю, кіно, театр. Не могла повірити що це відбувається. Коли ми їхали на день народження моєї подруги, страшенно нервувала. Адже передбачалося святкувати два дні в заміському комплексі. Я забронювала нам два номери в готелі. Але з рештою ми використали лише один…

   Взагалі не вмію поводитись з чоловіками. Навчання в закритій школі для дівчат не дало можливості практикувати хоча б якесь спілкуватися з хлопцями. Навіть коли я почала вчитися в Університеті, та жити в будинку батька, ніяковіла в присутності осіб протилежної статі. Губилася що разу як тільки розуміла що мені приділяють увагу як дівчині.

   З Андрієм я збирала свою сміливість до купи, скоріше вишкрібала її крихти з підсвідомості. Не дозволяла собі втратити цей шанс побути хоч трошки поруч з ним. А потім стався той день, він поцілував мене з трепетною ніжність, коли очі світилися палкою пристрастю. Його рука торкнулася до блискавки на сукні,  прошепотів - "розслабся, я зроблю все щоб тобі було добре". І все, я здалася в ніжні обійми. Ми опинилися в ліжку зовсім голі, кімнату злегка підсвічував торшер коло дверей. Господи як він цілував, і він кругом цілував, навіть ТАМ. Здається я почервоніла кругом, а не лише обличчям. Його руки пристрасно торкались мого тіла, вуста пестили не лише поцілунками, а й словами - "ти красуня, чарівна, зводиш мене з розуму". Я танула в цьому букеті пестощів, руки, губи, слова. Він довів мене до оргазму двічі. Я ледь втрималась, щоб не кричати кохаю. Андрій посміхався, цілував, здається читав мої думки, шепотів - "не стримуйся, хочеш ― кричи".

   Потім ми мовчки лежали на ліжку, я сором'язливо повернулася на бік. Андрій притиснувся до мене ззаду, однією рукою підтримував свою голову, а другою не припиняв ніжно ковзати моїм тілом.

― коли батьки приїдуть ?
― думаю близько одинадцятої будуть, вони до друзів на вечерю поїхали з малими.
― вже десята, певне краще піду, чи залишиш мене на ніч?
― ні, ні, краще йди, ― і я знову залилася рум'янцем, лише від думки що хтось дізнається що ми не були сьогодні в театрі. Андрій встав, відвідав душ в моїй кімнаті, швидко одягнувся. Я тим часом накинула на себе пухнастий банний халат. Разом зійшли на перший поверх до вхідних дверей.
 ― на вулицю не виходь, змерзнеш. Сьогодні була дуже пікантна вистава, я хочу купити на неї всі квитки…

   Після цих слів Андрій мене різко обхопив за талію, пристрасно поцілував. А потім зник за вхідними дверима. Наступного дня я отримала величезний букет білих троянд, оксамитову коробочку з обручкою, та пропозицією. Звісно я відповіла – так!

        *******************************
   Весілля добігло кінця. Андрій привів мене в номер, а сам пішов. Сказавши що повернеться за хвилину. Та його немає вже понад годину. Я вже навіть дзвонила, але телефон не відповів. Нарешті двері відкриваються і в кімнату заходить Андрій, з ним простір заповнює різкий запах алкоголю якого не було годину тому. Напевне його затримали гості з проханнями випити "на коня".

― ну що красуня, вдало прилаштувалась, ― вимовляє наче по складах незрозумілим для мене тоном.
― Андрій що ти маєш на увазі? ― розгублено запитую.
― ти актриса малого театру разом зі своїм татком чудово виставу відіграли, слів не має, повний зал оплесків, ― різко кидає словами, в очах палає злість.
― я тебе не розумію, що трапилось?
― досить дурепу грати, на цьому все. До завтра з номера не виходь, я по тебе прийду, ― йде з кімнати гучно гупнувши дверима.

   Руки тремтять, не розумію що відбулося. Сідаю на ліжко, голова обертом. Що з ним? Про що говорив? Я нічого не розумію. Заснути до ранку так і не вдалось. Він сказав що зранку повернеться. Я все запитаю. В голові склала цілий план питань. Він же все пояснить? Напевне просто випив зайвого.

   Коли Андрій повертається, навіть не дивиться в мій бік. Бере мою валізу і кидає лише короткий наказ – «за мною». Всі питання стали поперек горла, я мовчки виконала наказ.

   Ми в абсолютній тиші приїхали в якийсь житловий комплекс, зайшли в простору квартиру. Він поставив валізу в коридорі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍