Н. Забіла - Котик та півник, Н. Забіла

Була собі хатиночка,навколо неї пліт.

Жили в хатинці півничокі сірий кіт-воркіт.

Кіт зрання та до вечорау лісі полював,А півник в хаті поравсята квіти поливав.

От якось вранці вирушивдо лісу кіт-воркіт.

Аж тут лисичка хитраяприбігла до воріт.

Прибігла, облизаласягостреньким язичкомта й почала виспівуватьсолодким голоском:

- Ой півнику-когутику,який ти молодець!

Голівка в тебе масляна,червоний гребінець.

Нема ні в кого пір’ячка,такої довжини…Ой вийди на подвір’ячковорота відчини!

Сподобалися півникупривітливі слова,він за ворота виглянув: - А хто це там співа?

Схопила лиска півниката й кинулась в байрак!

Кричить і б’ється півничок,не вирветься ніяк.

- Ой котику-воркотикубіжи сюди, біжи!

Звільнитися від ворогамені допоможи!

А кіт ще недалеко був,щодуху пострибав,нагнав хвостату злодійкуі друга врятував.

На другий день котові зновіти до лісу час.

От він іде, а півникудає такий наказ:

Гляди ж, мій любий братику,веди себе як слід.

Усяким хижим злодіямне відчиняй воріт!

Пішов до лісу кіт- воркіт,далеко десь бреде.

А вже лисичка тут як туті знов своє веде:

Ой півнику-когутику,який ти молодець!

Яскраве в тебе пір’ячко,червоний гребінець.

Ой вийди із хатиночки,ворота відчини.

Я дам тобі насіннячкаще й ягід бузини!

От півник тільки виглянув:

Хто ягоди приніс?

Схопила лиска півниката й кинулась у ліс!

Щосили б’ється півничок:

кричить на всі лади:

Ой котику-воркотикубіжи скоріш сюди!

Примчав із лісу кіт-воркіт,хоч і далеко був,нагнав хвостату злодійкуі півника здобув.

На третій день збираєтьсяізнов до лісу кітта й каже: Ти вже ,півнику,не відчиняй воріт.

А як не будеш слухатись,потрапиш у біду.

Тебе вже я не визволю,бо я далеко йду!

Лишився в хаті півничок,сидить, забився в кут.

А вже лисичка хитраяізнову тут як тут.

Ой півнику-когутику,який ти молодець!

Яскраве в тебе пір’ячко,червоний гребінець.

Ой вийди на подвір’ячковорота відчини.

Прийшли співці з музикамиз чужої сторони.

Пісні співать збираютьсяще й танці витінать.

Без тебе, без когутика,не хочуть починать!

От півник тільки виглянув:

Які ще там пісні? –Схопила лиска півниката й зникла в гущині.

Хоч як не плакав півничок,а котик не почув,бо він у лісі темномудалеко дуже був.

Вертається увечерідодому кіт-воркіт –нема в хатинці півника,пропав його і слід!

- Ах ти ж хвостата злодійко,ти знову тут була!

Мого дружка єдиногодо себе потягла…Не став він часу гаяти,Кіт і півник казкане став він лити сліз,узяв мішок та шабелькуй пішов собі у ліс.

Приходить кіт на галяву:

і бачить: перед нимстоїть хатинка лисячаіз ганком різьбленим.

А ось дочка лисиччина –маленьке лисеня –з метеликами граєтьсята жабок доганя.

Підкрався кіт тихесенько,стрибнув, що сили мав,і враз дочку лисиччинуза хвостик упіймав!

В мішку дочка лисиччинапищить та верещить.

Лисичка з хатки вибігла,побачила й кричить:

Ой котику-воркотику!

Та же ж моя дочка?!

А ти навіщо, злодійко,взяла мого дружка?

Віддай негайно півника,оддам тобі дочку! –А півник , в хаті замкнений,кричить: Ку-ку-рі-ку!

Побачила тут лисонька,що спорити не слід,та й випустила півника,й дочку віддав їй кіт.

От кіт-воркіт із півникомвернулися назад.

І знову у хатиночцінастали мир і лад.

Лисиця вже бояласяприходити сюди.

А півник жив із котикомі слухався завжди.