Колектив авторів - Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.

Розраховано на державних службовців центральних органів виконавчої влади, керівників бюджетних установ та організацій, викладачів і студентів вищих навчальних закладів фінансово-економічного спрямування, платників податків, загалом усіх, чия діяльність пов’язана з практичним застосуванням податкового законодавства.

Україна рік живе за принципами і правилами, що встановлені Податковим кодексом. Це достатній проміжок часу, щоб можна було отримати конкретні результати, побачити і проаналізувати позитивні та негативні сторони існуючої системи оподаткування, усунути прогалини і недоліки в податковому законодавстві.

Протягом року, що минув, ми побачили, що система оподаткування працює стабільно й досить ефективно. Податкова реформа, розпочата разом з ухваленням Податкового кодексу, надала можливість уряду залучати більше коштів до державного бюджету. При помірній інфляції податкові надходження за основними податками зросли у 1,6 рази порівняно з аналогічними показниками минулого року. Це означає, що у фіскальному аспекті система працює достатньо ефективно.

За всіма ознаками і показниками підвищується ефективність системи адміністрування податків. Так, достатньо результативно, і що головне — існує позитивна динаміка в цілому, функціонує система автоматичного відшкодування ПДВ. За даними Державної податкової служби України, кількість платників, що отримують автоматичне відшкодування ПДВ, протягом 2011 року зросла більше ніж у сім разів.

Крім того, завдяки зростанню ефективності контрольно-перевірочної роботи податківці вивели з тіньового обороту доходи майже 200 тис. осіб. Зрозуміло, що це сприятиме наповненню доходів місцевих бюджетів, які сьогодні на дві третини складаються з податку на доходи фізичних осіб. Ці кошти витрачаються на нагальні потреби громади, на інфраструктуру міст та інших населених пунктів. Тому процес детінізації доходів як найманих працівників, так і підприємців надзвичайно важливий для системи державних фінансів України.

Проте життя, економічне і соціальне, постійно змінюється, тому, адекватно до цих та інших змін, повинна розвиватися і змінюватися система оподаткування.

З огляду на це, ми постійно працюємо над тим, щоб законодавча база податкової системи відповідала реаліям і потребам сьогодення. Тому протягом року було ухвалено й прийнято декілька важливих законів, що вносять суттєві зміни до Податкового кодексу. Зокрема, це Закон України від 7 липня 2011 року № 3609-IV, яким внесені зміни, спрямовані на вдосконалення окремих норм Кодексу. Надзвичайно важливим для функціонування спрощеної системи оподаткування є Закон України від 19 жовтня 2011 року № 8521. Слід зазначити, що в експертному середовищі громадськістю, підприємцями досить позитивно були оцінені такі новації, а це означає, що ми рухаємося у правильному напрямі.

Внесені зміни до податкового законодавства, судова практика, проблемні питання чинного податкового законодавства потребують узагальнення, аналітичної обробки та тлумачення для практичних потреб платників податків. Саме на вирішення цієї важливої проблеми спрямоване друге (доповнене і перероблене) видання Науково-практичного коментарю до Податкового кодексу України.

У другому виданні подана не лише оновлена нормативно-правова база системи оподаткування, тут зібрані фахові коментарі провідних учених країни з найбільш гострих та проблемних питань податкового законодавства. Важливо зазначити, що основну увагу під час створення цього коментарю було приділено питанням, що виникали саме у платників податків з приводу сутності й тлумачення тих чи інших положень і норм Податкового кодексу України. Така робота стала можливою завдяки систематизації та обробці усіх звернень громадян і підприємців до Державної податкової служби України.

Висловлюю велику надію, що практична цінність і спрямованість даного видання буде слугувати однозначному розумінню і трактуванню законодавчих норм, що регулюють податкові правовідносини, а також сприятиме зростанню податкової культури у суспільстві, масштабам добровільності сплати податків.

Прем’єр-міністр України М. Я. Азаров

1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

1.2. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

1.3. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Сферою регулювання Податкового кодексу України є група однорідних суспільних відносин, які визначають надходження коштів від платників до бюджетів у формі податків і зборів. Цим актом регулюється сукупність специфічних відносин, що дозволяє виділити їх із загальної маси фінансових відносин на підставі того, що йдеться про рух грошей у власність держави і територіальних громад знизу вверх (від платника до бюджетів) у формі податків і зборів. Законодавець у частині першій цієї статті спробував закріпити вичерпний перелік відносин, на регулювання яких спрямований вплив приписів цього кодифікованого акта: 1) закріплення переліку податків та зборів; 2) порядок адміністрування податків та зборів; 3) закріплення правового статусу платників податків та зборів; 4) компетенцію контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб; 5) регулювання відповідальності за порушення податкового законодавства.

Навряд чи такий перелік можна вважати закінченим. У перспективі він потребує певного доопрацювання. Лише декілька зауважень. По-перше, навряд чи доцільно акцентувати увагу на необхідності виділення саме платників податків та зборів (тим більше в такій редакції, як це запропоновано). Доцільніше або наголосити саме на регулюванні правового статусу цих зобов’язаних осіб, або взагалі закріпити припис щодо визначення всіх елементів правового механізму податку (серед яких платник — лише один поряд з іншими). По-друге, акцентування уваги на особливості регулювання місця посадових осіб припускає певне дублювання понять, бо обов’язки є одним зі складових повноважень. По-третє, навряд чи реалізацію компетенції контролюючих органів та повноважень посадових осіб доцільно пов’язувати лише з податковим контролем. Податковим кодексом регулюються їх дії у всіх відносинах, пов’язаних із справлянням податків (облік платників, роз’яснення та ін.), і значна частка цих відносин не характеризується функціями контролю. По-четверте, відповідальність стосується не всіх її різновидів узагалі