Шнайдер - Засвіт встали козаченьки

До збірки увійшли найбільш популярнінародніпісні якіспівали багато поколінь українців. Ліричні жартівливі козацькі побутові — вони, як чудодійні ліки, врятовують людей від туги, нудьги ірозпачу, дають розраду душі Тож співайте на здоров'я!

Засвіт встали козаченьки
Ой на горі два дубки

Ой на горі два дубки,  (2)

Ой на горі два дубки, два дубки,

Та й схилились докупки5.

Вітер дуба хитає,  (2)

Вітер дуба хитає, хитає,

Козак дівку питає:

— Ой, дівчино, чия ти,  (2)

Ой, дівчино, чия ти, чия ти,

Чи не вийдеш гуляти?

— Не питайся, чия я,  (2)

Не питайся, чия я, чия я,

Вийдеш та — то вийду й я.

А я донька мамчина,  (2)

А я донька мамчина, мамчина,

Цілуватись навчена!

— А я в батька один син,  (2)

А я в батька один син, один син,

Погуляти хоть би з ким!

Терен цвіте, терен цвіте

Терен цвіте, терен цвіте,

Листя опадає,

Хто в любові не знається,

Той горя не знає.

А я молоденька

Вже горя зазнала,

Вечероньки недоїла,

Нічки недоспала.

Візьму кріселечко,

Сяду край віконця,

Іще очі не дрімали,

А вже сходить сонце.

Хоч дрімайте, не дрімайте,

Не будете спати:

Десь поїхав мій миленький 

Іншої шукати.

Очі мої, очі,

Що ви наробили?

Кого люди обминали,

Того полюбили.

Туман яром по долині

Туман яром по долині, (2)

Широкий лист на калині.(2)

А ще ширший на дубочку, (2)

Кличе козак дівчиноньку. (2)

А він кличе та й не свою: (2)

— Прийди, серце, поцілую. (2)

Він цілує, він милує, (2)

До серденька пригортає. (2)

Нащо чужу цілувати, (2)

Серцю жалю завдавати. (2)

А Ванюша молоденький, (2)

Під ним коник вороненький. (2)

А Ванюші коник грає, (2)

А в дівчини серце в’яне. (2)

А в дівчини серце в’яне, (2)

Що з козаком спать не ляже. (2)

Попід мостом, мостом

Попід мостом, мостом

Росте трава ростом...

Люблю, мати, того козаченька,

Що високий ростом.

Не я його люблю,

Любить моя мати...

З ким стояла, в саду розмовляла,

Й підківочки знати.

Ой коли б же мені

Ранше неньки встати,

Да вирвати в саду василечки,

Слід позамітати.

Ой у мене ненька

Ранше мене встала,

Та вирвала в саду василечки,

Слід позамітала.

Ой орав козак та й у чистому полі