Лео Нур - Криваве полювання , Лео Нур

 Індіанець ,з луком на готові ,пробирався через хащі. Дивлячись в небо , він підмічав ціль. Навіть не підозрюючи що його доля вже вирішена. Що з мисливця , вже став здобиччю. 

 Помітивши птаха в небі , підняв лук. Відтягуючи тятиву , прицілився. І в цей момент пролунав постріл. 

 Зігнувшись навпіл , індіанець упав на сніг , схопившись за живіт. Не встиг зрозуміти що відбулося , як над ним схилився велетень в хутрі. 

 Діставши ножа , він увігнав його в бік індіанця. Розрізаючи плоть , хижо посміхнувся. Коли стало видна в рані печінку, засунув пальці. Крізь стогін і крик жертви , витягнув своє улюблене лакомство , і почав ласувати гарячою, свіженькою печінкою.

 - Та тихо ти - шепнув на одного індіанця інший. - Почує ще.

 Кивок на ласувавшого здобиччю велетня.

- Що робити будемо?

- Є одна ідея.

 Один індіанець пішов в перед , стараючись аби його ногами сніг менше шарудів.

  Взявши велику гілляку , яку ледве припідняв, рушив на здорованя. Зайнятий поїданням свіжої здобичі,він ні на що не звертав уваги.  

 Він навіть не відчув удару по голові. Просто мить , і темрява.

- Ну що ж хлопці. Гарна здобич. - сказав вождь, оглядаючи полоненого - За нього багато можна виручити. Стережи полоненого як слід . 

Сказавши це , вождь , з юрбою одноплемінників вийшли на вулицю. Хлопець, залишений стерегти здобич , уважно роздивлявся полоненого.

- То ось ти який , убивця воронів, жах гір , пожирач печінки. Здоровенний, але зовсім не страшний. 

 Зв'язаний засіпався . Хлопчина підскочив з переляку , вхопившись обома руками за томагавк. 

- Ах ти ж - відганяючи панічний страх , він почав бити зв'язаного ногами. Той лише хрипів у відповідь. - Щось сказати хочеш? 

 Молодий індіанець, нахилився над полоненим. Різко вивільнивши руки , він встромив пальці просто в очі індіанця. Натиснув сильніше , очі тріснули , рідиною пролившись на руки вбивці. Натиснувши сильніше , вбивця воронів пробив мозок . Молодик впав поряд замертво. 

 -Він утік! - кричала на все поселення жінка- Утік!

- Що трапилося? - на крик вийшов вождь.

 - Він утік! Я синові несла попити , а він мертвий. А цей монстр втік. Він утік.

- Ну що ж - сказав вождь - влаштуймо на нього полювання.

- Тут ще треба подивитися , хто на кого полюватиме.

- Тихо !- владно присік паніку вождь - Він один , нас багато. Ми його зловимо.

 Індіанець, зі списом на готові , ішов заростями кущів. Він навіть оком не встиг змигнути, як велетень підкрався по заду. 

 Схопивши його за голову , він став з усією силою бити нею об стовбур дерева. Голова розкололася. Велетень жадібно припав до черепа, випиваючи рідину.

 Засунувши руку в рану, став жменями закидувати у свій рот мізки нещасного. Судомно смикаючись, вже мертве тіло старалося відсторонитися , відбитися від нападника. Але все вже було марно. 

- Велике вухо ! Соколине Око ! - кричав вождь до своїх людей.

 В пилу гонитви , він і не зчувся як лишився сам. Прокрадаючись в хащах, він знаходив криваві останки своїх людей, розібраних монстром на шматки. 

 Дихання ставало важким і глибоким. Одяг від поту прилипав до тіла. Він вже хотів розвернутися і чим душ бігти , але раптом на його плечі лягли чиїсь важкі долоні. 

 Долоні сковзнули по руках , обхопивши їх міцно , велетень підняв здобич . Вивернуті руки почали хрустіти зламаними кістками.

  Кинувши вождя на землю , чудовисько почало пальцями роздерати плоть. Добравшись до печінки, під крики безнадійного жаху жертви, упився в гарячу плоть зубами.

Кінець