Христина Вілем - Розбудити кров, Христина Вілем

- Як ти змерзла! Випий вина, зразу попустить. Аліса машинально простягнула руку і, намагаючись вгамувати тремтіння і не розлити напій, піднесла келих до губ. Вино було теплим, густим, терпко-солодким і обпікаючим. Воно пахло медом, травами і… кров’ю? Чомусь Аліса була впевнена, що вона є у напої, але вже не могла зупинитись. Було у вині щось настільки смачне, що змушувало її, ковток за ковтком, допити все. - Розумниця. Я ж казав, що попустить. Аліса спробувала зосередитись, але це в неї погано виходило. Тілом розтікалась приємна млість, в низу живота тягнуло і нило і здавалось, що місячне світло пестить її шкіру. - Що було у вині? Макс посміхнувся і Аліса зрозуміла, що зараз мала б перелякатись до смерті, натомість просто розглядала чоловіка навпроти. - Ти ж і так знаєш. Ти завжди була роз