Alana Nesta - Maybe..., Alana Nesta

Останній день зйомок, що правда, коли зведуть монтаж, можливо, щось і доведеться перезняти, але то потім. Далі відпочинок, перед новими зйомками. У тому проєкті у мене маленька епізодична роль - «відьми», яку судять та палять на багатті не через те що вона чаклує, а через її красу та непокору.

А потім, що буде потім, я не знаю, можливо, мій агент вже щось підшукує. Якщо ні, завжди можна повернутися до театру. Мені потрібно завалити себе роботою, щоб не думати що моє життя розсипалось, як «house of cards».

Три дні тому, чоловік пішов від мене, грюкнувши дверима. Його не влаштувала ні моя постійна робота, ні моя безплідність, хоча я його попередила про це ще на початку наших відносин. Але зараз він захотів американську сім'ю: де жінка-домогосподарка та купа дітей.

Ні, тільки не думай, про дітей, інакше доведеться знову правити грим. Я спробувала заспокоїтися, а коли почула: – Мотор, - посміхнулася і, ступила на мітку.

Я ледь трималась на ногах, і після слів режисера: -«Стоп знято, змінюємо декорації»  з полегшенням зітхнула.

Єдине про що я мріяла це душ, віскі або коньяк та спати.

***

Телефонний дзвінок волав набатом, я накрився подушкою і спробував продовжити спати, але хтось настирно пробував до мене додзвонитись. А коли я потягнувся до нього замовк. Тільки я закрив очі. знову почув колись улюблену мелодію групи  Queen.

Взявши слухавку, я почув, що повинен бути через годину на зйомках, так  як асистентка режисера щось на плутала і не повідомила мене завчасно про зміну в графіку. На моє роздратування, вона мало не плачучи вибачилась. Закривши очі я про себе порахував до 10, щоб хоч трохи заспокоїтись і не наговорити лишнього, я відповів, що буду вчасно.

Добре, що мій батько військовий навчив мене швидко збиратись, тому через півгодини, прихопивши сценарій, щоб у машині ще раз переглянути та налаштуватися, я вийшов з дому.

Коли я зайшов в гримерку з’ясувалося, що вони знову щось наплутали і мені потрібно зачекати 2 години. Повертатися додому не було сенсу, і я вирішив прогулятися павільйоном.

В павільйоні біля знімального майданчику я побачив жінку, що стояла осторонь від групи. Вона була одягнена в стилі Джекі Кеннеді, з хитромудрою зачіскою, напевне в стилі кінця 60-х. Вона стояла відвернувшись від всіх, і здавалося зараз просто почне вити, як ранений звір, такий біль був в її очах.

 ‒ Напевно, готується до якоїсь драматичної сцени. – подумав я, але ось пролунала команда ‒ «Мотор, почали».

І поки асистентка вимовляла ‒ «Три драми» дубль 1», вона стала на позначку і променисто посміхнулася, куди поділася, ось ця зламана горем жінка, яка стояла переді мною хвилину тому. Вона грала безтурботну трохи пустотливу дівчин, настільки природно, що якби не те, що я підгледів до зйомок, то можна б було вирішити, що її життя безтурботне й щасливе.

Сцена була знята з декількох дублів. Вона покинула знімальний майданчик, з посмішкою, але якщо придивитись, то можна зрозуміти, що посмішка не відбилась в її погляді і була наче приклеєна, як на манекені. До неї підскочила гример, і почала підправляти блиск на губах.

Через деякий час її знову покликали на інший майданчик в нові декорації. Я пішов слідом.

Знову – «Мотор». Вона зайняла позначку. Цю сцену вона грає не одна, але я не можу відвести погляду. Як вона дивиться на свого партнера, наче насправді закохана, і скільки болю вона відчуває в ту хвилину, коли він говорить, що їм потрібно розійтися. Ця сцена далась її  тільки з сьомого дубля. Я затамував подих і все ще не міг відвести погляду, це був перший раз, коли я побачив таку майстерність у перевтілені.

Хтось торкнувся мого плеча, о, це та нерадива помічниця. І якщо спочатку я хотів налаяти її, але тепер я був навіть вдячний.

– Вам потрібно на грим. – промовила вона.

З жалем дивлячись на сцену, я вийшов з павільйону, вирішивши після повернення додому подивитися фільм з цією акторкою. Вона мене зацікавила.

Сівши в крісло гример, я заплющив очі, і одразу ж, в голові почали крутитись думки, які я постійно гнав від себе. Чому на мене жодного разу ніхто не дивився з такою любов’ю, що я робив не так? Я ні з ким не зустрічався більше року. Після декількох спроб, більше не хотілось заводити стосунки, щоб потім знову  читати в “жовтій пресіˮ про мою «брудну білизну»… Але ж вони все одно не залишили мене в спокої. Вигадують одну за одною теорії, що зі мною не так, і ось із останнього це, що я гей. Спочатку я думав, що засуджу їх, блядь, а потім вирішив не лізти в те болото. Гей так гей.

Я так загрузився роботою, що тільки друзі знають, вона моя справжня коханка. І вона ж не дала мені змоги бути з батьком коли він хворів, добре, що хоча б встиг на похорони. Тепер у мене зосталась тільки робота й пляшка віскі.

Потік моїх домок перервала асистентка, і я попрямував на знімальний майданчик. По дорозі побачив її, вона йшла занурившись у свої думки. Здавалося, вона зараз так і пройде повз мене, що мною керувало в той момент, я не зрозумію ніколи. Раптом я ступив їй на зустріч...

Його хтось позвав, і він швидко простягнув мені руку для знайомства, я машинально простягла свою. І вже століттями прийнятий жест рукостискання дав збій, тому що він взяв мою руку й глянувши на мене з хитринкою, ніжно поцілував в долоню. Здавалось, від його губ по мені пройшовся такий заряд, що об мене можна тиждень заряджати айфон. Поки я приходила в себе він пішов, а я розгублено заклякла. В моєму мозку, як в калейдоскопі пронеслися думки, і я згадала, що колись дивилась фільм з ним в головній ролі. То була, якась молодіжна комедія і він мені там не сподобався, чи то роль така, чи його гра, вже не пам’ятаю.