Полтавщина. 1930-ті. Село, яке ще не знає, що скоро стане територією тиші, голоду і втрати. «Там, де ховали життя» — це роман про родину, яка змогла пройти через пекло Голодомору, війну, втрату близьких і не втратити людяність. Це роман про любов, що не гасне. Про землю, яку не зраджують. Про слова, які залишаються навіть після того, як усе мовкне. Це історія, яка

Чим ближче я підходила, тим більше хотілося втекти. Тим більше не розуміла своїх дій. Ну от прийду я зараз до нього, і що далі? Що скажу? «Привіт, я однокласниця твого братика. Була безмежно закохана в тебе і тепер прийшла пожаліти». Чи як? А й! Ну його. ..

Він бачить дорожні знаки, але не бачить знаків почуттів. Він чує дорогу, але не слухає власне серце. Коли він одягає мотоциклетний шолом — стає іншою людиною. Чи зможе він домовитись з містом, ворогом і самим собою?

Одного разу ввечері він вирішує потаксувати для душі…. та виявляє, що її немає. ——————————- Натхненна на створення твору дописом з Тредс). ————————————————-

Діставав симпатичну однокласницю в школі? Будь готовий до того, що вона зробить тобі нЄрви в дорослому житті! Нє, ну а шо!?

Перший раз, ти шльопнув мене по дупі, за що тут же отримав своєю зухвалою пикою. Другий раз....уууу...котище! Гаразд, умовив, ти практично врятував нас із подругою. Але третій! Третій раз, тебе занесло в мою квартиру, та ще й туфель спер???!!! Ось навіщо він тобі? Один.... Але коли я зрозуміла, що ти мій потенційний начальник, моїй витримці прийшов ... кінець??? Чи

Дістали ці співбесіди і начальники, котрі думають, що можуть розпускати руки тільки тому, що я в спідниці. Так у вас дрес-код!!!! Мені майже 30, а я наче студентка бігаю в пошуках роботи! І я іі знайшла. І як виявилось не тільки роботу…