-- Ходи сюди!!! Не бійсся!!! Назви моє ім'я! – шелест тисячі змій пролетів легеньким вітерцем, заплутавшись в моєму волоссю й осідаючи на язику солодкою патокою. – Ходи… Я нічого більш не чула і не бачила. Лише він. Лише його погляд, який на диво зупинився на теперішній… мені. І голос. Голос, що зачаровано нашіптував солодкі слова. Ступила крок. Потім ще один. Аж