— Мая… Чиясь долоня м’яко стискає моє зап'ястя, змушуючи обернутися. — Я не Мая, ви помилилися, — шепочу у відповідь. — Ти не Мая, — повторює за мною неживим голосом незнайомець. — Але ти так схожа на неї. Занадто… схожа, щоб повірити, що це правда. — Чому? Чому це не може бути правдою? — Тому що вона померла на моїх руках. Продовження читайте в романі "Обіцяю

Та ніч змінила все моє життя. Один чоловік вирішив поставити мене на кін, а двоє інших… погодилися прийняти цю ставку. В ту мить я навіть не здогадувалася, що у цих двох не варто шукати захисту. Від них потрібно бігти стрімголов. Але коли я це зрозуміла — було вже занадто пізно.

— Мамо, я не вийду за нього заміж. Я його зовсім не знаю! — У тебе буде ціле життя на те, щоб взнати його. Нумо без цих проявів характеру. Мені, відверто кажучи, не до твоїх примх. — Це не примхи! Я його не кохаю! — В твоїй ситуації кохання — недозволена розкіш. Твій батько залишив нас з боргами, за які ми за все життя не розрахуємось. Дякуй, що Костянтин по старій

— Мая… Чиясь долоня м’яко стискає моє зап'ястя, змушуючи обернутися. — Я не Мая, ви помилилися, — шепочу у відповідь. — Ти не Мая, — повторює за мною неживим голосом незнайомець. — Але ти так схожа на неї. Занадто… схожа, щоб повірити, що це правда. — Чому? Чому це не може бути правдою? — Тому що вона померла на моїх руках.

За кілька тижнів до мого повноліття я залишаюся круглою сиротою й потрапляю в дім мільярдера: найбажанішого і найзаможнішого холостяка у країні, який стає моїм опікуном. Я роблю все йому наперекір, поки він намагається довести, що він тут головний. Він не розуміє причин моєї поведінки й каже, що я мале дівчисько, нестерпне, неслухняне, примхливе й зухвале! Так, я