Що спільного у звичайної дівчини та безсмертного короля? Вони обидва шукають могутній артефакт. Він — щоб урятувати своє королівство. Вона — щоб помститися за батьків та привернути увагу того хто їй подобається. Її чекає школа магії, перші почуття та складні перешкоди на шляху до цілі. Хто ж врешті отримає бажане? (Книга є самостійним продовженням трилогії

1- книга. Їх розділяють погляди на життя, соціальний стан, характери та … століття. Вона буде шукати спосіб вирватися зі світу, куди її закинув час, а він намагатиметься забути життя, яким жив раніше. Адже тепер, коли в часі з'явилася Тріщина, їм доведеться, попри все, навчитися розуміти одне одного. Від цього залежить їхнє життя та доля часу, в якому вони опинилися.

3-я книга трилогії. '' Сімдесят років тому владу в імперії захопив рід Мідних, знищивши представників сім'ї імператора. Але виявилося не всіх. Через довгі роки спадкоємець де Аурельо знову дає про себе знати. І щоб повернути владу, йому знадобиться «Гармонія». Тільки з їхньою допомогою йому вдасться повернути трон, а своєму народові мирне небо над головою. Але він ще

Збірка оповідань. Збірка час від часу буде поповнюватися.

Оповідання написано у рамках проєкту "The Misterious Ten". Біда не приходить одна. Після розставання з хлопцем Кіра відчула творчу кризу. І все було б нічого, можна взяти відпустку. Але саме у цей момент редакторка її видавництва запропонувала написати повість для містичної збірки. Побачивши рекламу нового містичного туру Кіра вирішує, що це її шанс знов

2-а книга(чорновик) Ми – "Гармонія" по велінню долі або з примхи якоїсь невідомої сили. Але з цього дня той, хто наважиться стати між нами, буде жорстоко покараний. Ми не боїмося здатися дивними, тому що світ ще те криве дзеркало. Ми ті, хто любить літати, а потім розбивається об землю. Ті, хто кидають виклик багатовіковим законам, і ті, кого бояться навіть

Оповідання для проєкту "When time is short". Для когось робота сидіти в офісі, або розважати людей. Для мене ж проводжати в останню путь. Не скажу, що це робота мрії, але за сотні років вже до неї звикла. Якщо з людьми було звично. Їх слізні благання вже не діяли, то ось з тваринами було складніше. Вони не хапалися за своє життя, як щось цінне. Навіть