Дитинство й батьки - взаємопов’язані речі, які формують наше життя і, в деяких випадках, нашу смерть. Андрій - не проста дитина. Втративши батька, він вирішує взяти на себе обов’язки опікуна та влаштовується на роботу, рекомендовану давнім другом. Директор поводиться дивно, але з радістю приймає Андрія та назначає його в пару з Сашею - ще одним молодиком. Та одна ніч

Колись ми втратимо все. Цілком усе. Це не буде повністю залежати від нас, але давайте відверто: наша частка провини у цьому буде. І коли перед нами повстануть люди, чиї лиця будуть огорнуті печалем, а тіло темною тканиною, ми їх не побачимо. Ми вже нічого не побачимо... окрім свого сну. Сну, який буде або кольоровим, або безбарвним.

Коли кожного дня тобі дихають у шию, життя перестає приносити радість. Замість нього з’являється тернисте поле, яким люди йдуть, але дійти до кінця не зможуть: не кожен буде в силі протистояти новій реалії. Та бувають випадки, коли остання крапля вже настільки виїла мозок, що змушує з помірної ходи затятися лютим бігом.