Він - Дмитро Шевченко красивий успішний самозакоханий і багатий бабій який змінює жінок наче рукавички. Він обожнює своє життя і не планував нічого змінювити . Він жодного разу не залишав дівчину в своєму ліжку до ранку. Та одного разу система дала збій... Вона - Настя проста але сильна і самовпевнена красуня якій палець в рот не клади. Після спільної ночі їх життя

Він мріяв про неї з університету, проте вона його навіть не помічала. Минули роки, Богдан дуже змінився. Тепер він успішний бізнесмен, а вона жінка, яка втратила себе у шлюбі. Їхня зустріч була випадковістю. Помилкою. Але виявилося, що він не може її відпустити, а їй потрібен такий, як він: сильний, мужній, ладний на все заради тієї самої жінки. Проте щастя близько

Женя: - Євгеніє Михайлівно, ви чуєте мене? - Звичайно! - машинально відповідаю. - Вам потрібно триматися. Ви не хвилюйтеся, скоро приїде ваш дядько. Який до біса дядько? Я все ще дивуюся цьому факту. - Я не хочу бачити ніякого дядька! - відмахуюся. - Євгенія Михайлівна, вам не варто впиратися. Ви знаєте, що він також присутній у заповіті. Діма: Як адвокат, я не зміг

Чи віриш ти в те, що випадкова зустріч може вершити долі? Пролите горнятко кави зближувати? А в те, що сім’янин до зустрічі з долею й не підозрював, що ніколи не відчував кохання? Пам’ятай, пристрасть минає. Щаслива та людина, яка змогла знайти істинне кохання. Це важко і не кожен може дійти до кінця, адже дорога до нього мінлива і скільки ж сердець буває розбито в

— Новий обласний прокурор із наших. Чув? Я затримую подих, заплющую очі і прислухаюся до розмови батька з товаришем. — Так. Айдар Салманов. Завтра буде у нас у гостях. Ми віддаємо за нього Айку. Серце обривається. Є шанс, що я не дочула? Тому що Айка — це я. — Караєш за те, що вчудила? — Тато у відповідь мовчить, а товариш продовжує: — Правильно. За негідною

- Тікаєш Принцесо?- чую за спиною і зупиняюся посередині коридорчика . Повільно повертаюся назад і від погляду темних очей червонію . Відчуваю як горять щоки а долоні пітніють . - Ні просто вирішила припудрити носик ...- хочу виглядати впевнено але вдається не дуже. Губи Давида розтягуються в посмішці й він робить крок до мене . Ковтаю комок який зібрався в горлі та

Коли він з'являється, я розумію, що мені не жити. Марат не пощадить. П'яні очі звіра. Як я могла подумати, що він щось відчуває до мене? - Чому? - навіщо він питає, адже вже все вирішив. Розумної відповіді в мене немає, виривається тільки: - Пробач! Він б'є мене по обличчю. Падаю. Марат піднімає мене за волосся на ноги. Притискає до себе до болю. Торкається своїм

Я -Татусева Донечка, мій батько нестерпно турботливий, та моментами його слово - Закон. Ось так на перекіс собі, розпочалося моє ( покарання) навчання у Медичному Вузі. Коли я вперше на співбесіді побачила Ректора, він геть мені не сподобався я зрозуміла, цей тип попсує ще нерви, мені не вдалося з ним домовитися на рахунок відвідувань занять... Але ж я не збираюся

Блиск в його очах лякає . Раптом чоловік посміхається і мені здається він змирився і піде геть ,та я помиляюся . Адам робить крок до мене і я інстинктивно роблю крок назад , натикаючись плечима на стіну .Зараз мені вже не так подобається ідея злити чоловіка . - Тоді завтра ?- запитує тихо Адам ,зупиняючись в парі сантиметрів від мене. Його запах заполоняє ніздрі .

Хороша дівчинка та хуліган. Я закохалася по вуха, а він погрався й кинув. Я поїхала на довгі роки, але тепер змушена повернутися. І що з того? Адже навіть якщо ми знову зустрінемося я лише побачу знайоме обличчя в натовпі і нічого більше. Тому що я давно вже все забула. Я сильна. Я змогла. Новинка "Зрада.Нове життя"