Ох, відкинути б так тридцятку літ назад! Та повернутись на цю ж вулицю! Засніжену вулицю, обперезаною крутими кучугурами, пройтись по глибокому снігу, відчуваючи, як під ногами потріскує мороз… Щоки розчервонілись, до теплої хати поспішаєш! Піднімаєш голову догори, а там згустки диму, що тягнуться із кожного димаря людських осель. І проходячи повз будинки, викрикуєш:

Подих перехоплює, і я боюсь, що втрачу свідомість зараз. Все це не може бути правдою. Той Хантер, з яким я познайомилася в Лондоні, не може бути цим Хантером. Але це він. Точно. Хантер нарешті концентрує свій погляд на мені і збивається з кроку. Зупиняється і зводить брови до перенісся. Здивований? Я теж. – Доброго дня, – подаю йому свою руку і дуже сподіваюсь, що

Книга «Судити хірурга» — не зовсім звичайне видання. Нариси, що розповідають про будні медиків, захоплюють, перш за все, правдивістю викладу, умінням правильно розставити акценти. Автор — хірург, який чимало бачив на своєму віку. Безсонні ночі, безліч складних операцій на межі життя і смерті, тисячі врятованих пацієнтів...

Арсен приїздить до України із західної Європи. Приїхав на війну. Перед відправкою на фронт знайомиться з дівчиною і провсяк випадок робить їй пропозицію.

Після півтора року розлуки вона повертається в Запоріжжя — місто, яке було її домом. Але тепер усе змінилося: вибухи, сирени, постійний страх. Як жити далі, коли минуле не відпускає, а війна триває? «Між страхом і надією» — історія про повернення, біль, пошук спокою та віру в майбутнє.

Історія "Діамантове весілля" було написано для літературного конкурсу "28 днів весна, кохання...(Організатори: Портал Експеримент, видавництво "Богдан"). Умови: проза до 2 500 знаків.

Дитинство мало б бути часом безтурботності, але у нього воно звучало лише криками за стінами. Він навчився мовчати, щоб вижити. Але чи можна завжди ховатися в тиші? Це історія, в якій кожне слово має вагу. І в якій мовчання говорить голосніше за будь-які крики...

Сірий жовтневий ранок сьогодні був дещо темнішим та холоднішим за минулі. Чоловік у сірому пальті йшов, тримаючи за руку хлопчика, який підстрибував від задоволення й розуміння того, що сьогодні понеділок, а отже ніякої риби: ні смаженої, ані запеченої – жодної, він ненавидів рибу. «І хто взагалі її може любити?» – думав він, штурляючи ногою каштан, що впав з дерева.

І ось на небі спалахнула блискавка, за нею пронеслось гуркотіння. Ще мить – і холодні краплі дощу поринули з неба. Ніка вирішила, що потрібно негайно повертатись до міста. Дощ посилювався. Дівчина піднялась з каменю і рушила в бік, де блиснуло світло. Тільки вона звернула не в бік міста, а – у протилежний. Але цього вона не помітила. Дощ лив немов з відра. Дівчина

Він, вдень автомеханік а вночі боєць підпільного клубу, який ризикує всім заради брата. Вона, журналістка, яка дізнається, що підпільні бої якось пов’язані з корупційною схемою, яку вона розслідує. Їхні шляхи перетинаються, коли правда стає небезпечною, а вибір – смертельним. Чи зможуть вони вирватися з цього світу, поки не стало запізно?