З дитинства я знала, що зустріну гідного чоловіка, та не очікувала, що ним буде батько моєї найкращої подруги. Дуже емоційно!!! -Ти мені винна. -За що? -За те, що зіпсувала зал. -Я ж не хотіла, просто так вийшло. -І все ж. -Чого ви хочете? Склавши руки я глянула на нього звівши брови догори. -Тебе.

Три місяці з того моменту, як я зробила свій вибір, ми жили спокійно. ⠀ Я розвивала бізнес, Арсен займався своїми брудними справами. Ми забули про слова Руслана Нагірного. Він зовсім не втручався в наше життя. ⠀ Але цієї ночі все змінилося. І що тепер буде далі, мені невідомо. Я зробила свій вибір, але Руслан не готовий його прийняти. Чи, можливо, мій вибір цього

На межі пустелі й древнього міста, де жриці плетуть долі з ароматного шовку, зустрічаються двоє — вона, вихована в тиші знань, і він, воїн з далекого племені. У них немає спільного майбутнього — але є кохання, яке виростає з погляду, подиху, дотику... Їхня пристрасть здатна змінити не лише їх самих, а й увесь світ навколо.

Коліна тремтять від погляду чоловіка. Краще б викинув мене без розмов, без всього цього… без цих розбірок. Навіщо ця бесіда? Для кого вона потрібна? Так соромно мені дивитися йому в очі, боляче всередині від всього, що відбувається та від того, що я зробила. Здається, зараз моє серце розірве груди. — Чого мовчиш? — його голос пробивається під мою шкіру. Підіймаю на

Марента — місто, що пахне пристрастю, зволоженими губами й небезпекою. Авелін тут просто кур’єрка. Але варто було з'явитися колишньому, якого вона клялася собі забути — і все летить шкереберть. Постійний клієнт — зникає. Її тіло стає мішенню, а палкі бажання — пасткою. Це не про любов. Це історія про хіть, шрами і солодке марення під ніжним сонцем курортного міста.

Фурія… Це не просто прізвисько. Це крик моєї душі. Моє хобі. Моя зброя. Я — та, хто карає чоловіків за їх бездушність і байдужість до жінок. Цинічна? Так. Самовпевнена? Безумовно. Красива? Надзвичайно! Кожен із них однаково жалюгідний. Жоден чоловік не вартий мого кохання. Та й чи існує воно взагалі? Ха. Смішне питання. Але коли в моєму житті з’являється Артур —

"Максим вирішив мене покарати, у перший день знайомства, після того як я вліпила йому ляпаса... Наша зустріч стала цілком не правильна, але як тільки я її згадую сором накриває мої щічки. В мене не покидає відчуття, що ми знайомі, його рухи, його запах..."."Зустріч з нею через 2 роки, випадково, чи доля жартує з нами? Цікаво вона мене впізнала чи

Його губи — м’які та теплі. Рухи — впевнені й обережні. І найголовніше, цей чоловік згоден виконувати всі мої брудні фантазії. Є тільки одна умова: зустрічатися, коли сонце заходить за обрій. Тоді ніч приховує наші бажання, наші тіла. Тоді ми позбуваємося страху. Лиш би не втратити голову в цьому урагані емоцій. Лиш би не закохатися.

П’ять років тому Ізабелла де Монфор, горда герцогиня з вогняним волоссям і язиком, гострішим за кинджал, розбила серце Теодора де Ріваля своїм сміхом, прогнавши його з палацу. Тепер її світ згорів у попелі війни й боргів, а Теодор повернувся — уже не бідний дворянин, а могутній лорд, що тримає її долю в своїх руках. Він забирає її до свого замку, як служницю,

У світі, де війна рве долі на шматки, а кров пише історію, Роланд де Вір проходить шлях від юного лицаря до грізного графа, а його меч і шрами стають легендою. Роланд — холодний, загартований воїн, чиє серце закам’яніло від втрати. Королівський наказ змушує його одружитися з юною Елізою де Лорен. Спершу їхній союз — лише обов’язок, наповнений її тремтінням і його