Єва Басіста - Пристрасна ненависть. Книга перша , Єва Басіста

- Не чіпай! Вона моя дівка, - нізвідки з'являється Михайло. Я впізнаю його голос. Обертаюся. Це він. Різко смикає мене до себе. Рукою огортає талію. - Твоя? - скептично питає чоловік, здавлюючи чарку зі спиртним. - Так, - сильніше притискає до себе, що мені неприємно. Зараз би і йому виписати покарання! Я на нього зла! Але тут же… Я хапаю дрижаки в колінах від того ненормального. - Тоді чого вона без нашийника? - гримає. - Вона мені ляпас дала! А ти знаєш, що це значить? - А не треба було до мене руки простягати! - виливаються фонтаном із мене емоції. Не можу договорити. Михайло затикає мені рукою рота і говорить: - Знаю, але вона новенька, - відповідає й додає. - Забула нашийник одягнути. - Таких треба суворо виховувати. - Зараз цим займуся, - мовить і тягне мене в сторону.